BooksUkraine.com » Жіночий роман » Пограємо в любов, Зоя Лістрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"

42
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Пограємо в любов" автора Зоя Лістрова. Жанр книги: Жіночий роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 78
Перейти на сторінку:
Глава 18.

Ми зайшли в мою кімнату, і я зрозуміла, що це була погана ідея.

Коли лягли спати, ліжко виявилось для двох замале. Вранці прокинулася, а він зовсім поряд. Він, той про кого я колись мріяла, зараз він поряд зі мною, а я не можу до нього навіть торкнутися. І все тому, що я пам'ятаю образу, і не дозволяю собі розслабитися.

Я встала, пішла прийняти душ, коли виходила просто у дверях, зіткнулася з ним.

- Ти довго займатимешся тортурами?

- Я не розумію, про що ти.

– У мене одне бажання, і це ти. Ти залізла у мої думки, у мої фантазії. Звідки ти взялася?

- Ти сам мені це запропонував і на все погодився, - я хотіла пройти, він простяг руку.

- Стоп. Виходить, якби я не погодився на безглуздий договір, між нами не було б перешкод.

- Ти все правильно зрозумів, і не тільки перешкод, ми взагалі були б у різних кінцях світу.

- Ліза, ти, ти, гаразд,   - він опустив руку, я пройшла.

 

Наступного ранку ми прокинулися взагалі обнявшись. Я як завжди прокинулася перша, мені стало кумедно від цієї ситуації. Спочатку я помилувалася Германом. А потім вирішила зробити йому маленький скандальчик.

- Герман, - голосно покликала. Він розплющив очі - Ти нахабнів, тобі не здається. Що це означає. Спатимеш на підлозі. Договір порушуєш. - Він не думав прибирати руку, він обійняв мене міцніше.

- До біса договір. Давай забудемо про нього.

- Можливо я подумаю, - сказала, щоб він відстав.

 Все заходить далеко, він надто близько, я можу здатися. Я здається його кохаю, але він не повинен здогадатися, інакше я зникла, я пішла в душ.

 

Наступного ранку, прокинувшись, його не було поряд. Дивно, так рано встав. Тільки я підійшла до дверей ванної, вона відчинилася, він стояв з рушником на стегнах, його рельєфне тіло, схвилювало мою уяву. Я набрала повітря, він узяв мене за руки, притягнув до себе та почав цілувати. Я маю це припинити, але ж мені так добре, здається я його теж цілую. Я різко відсторонилася.

- Нічого не кажи, - пригрозила пальцем.

- Мовчу, - він усміхався.

Я приймала душ, лаяла себе, що піддалася на його провокацію. З ним треба суворіше, і зі мною теж. Цілуватися захотілося. Я вийшла, він усміхався.

- Провокатор.

- Може вистачить стримувати свої почуття.

- Стримувати нема чого, у нас просто договір.

- Лізо, я тобі вже пропонував, може, ну його договір. До того ж ти...

- Мовчи. Герман, згідно з договором, ми граємо в кохання і не більше. І все заради твого батька. Ми б навіть поряд не були, якби не він.

- Ти не віриш у те, що я люблю тебе?

- Германе, ти сам розберися у своїх почуттях. Ось дивись, ми весь час разом, та ще й договір, у тебе пов'язані руки, тобі нудно, ось ти вигадав собі кохання. У нас гра у любов і все. Крапка.

- Я тебе люблю, я знаю це точно. А те, що ти кажеш, це нісенітниця. Це ти не можеш вийти з гри і зрозуміти, що є реальність, в якій існує любов. Так, ми почали все з гри, а потім втрутилося життя з усіма своїми почуттями. Ліза, прокинься,  - я мовчала -.Ну гаразд, грай за своїми правилами, а я просто тебе любитиму. Сподіваюся, я розбуджу твої почуття.!!!!!!!!

Як хотілося сказати, що колись давно ти їх убив. І можливо вони починають просипатись. Я змовчала, вкотре не наважилася нагадати йому, хто я. Чому так вчинила? Та тому що, я собі забороняю в нього закохатися. Я борюся сама з собою, люблю та забороняю собі проявити почуття. А сьогодні я зрадила себе, відповіла на його поцілунок і мені сподобалося. Але я ще не дозволяю собі забути і закінчити гру.

 

Родичі поїхали, і ми повернулися до будинку батьків Германа. Ми були ідеальною парою тільки за наших батьків. На одинці ми були, як кіт з собакою.

Павлу Олексійовичу ставало гіршим.

- Давай переїдемо хоч на пару днів. Я не можу дивитися, як батько вмирає. Не можу, розумієш, не можу. Я хочу так напитися що б забутися. Я знаю, що ти скажеш, терпи. Не можу.

Ми сиділи на ліжку, кожний з свого боку. Я встала і сіла біля нього, та поцілувала. Він одразу зреагував. Я не чинила опір, коли він пошепки спитав «ти не проти» і розв'язав пояс на халаті. Халат сповз, він почав цілувати плечі, потім звільнив мене від сорочки і повільно поклав мене продовжив цілувати. Коли він став цілувати груди, і нижче, я відчула теплу хвилю, яка пройшла по моєму тілу. Потім він злегка стиснув груди і цілував граючи сосками. Мені було приємно, моє тіло бажало ласки. Я ще не одного разу таке не відчувала.

- Я дуже люблю тебе. Ти така гарна та бажана.

Потім він підвівся, і при мені роздягнувся. Я побачила вперше збудженого чоловіка, він навис наді мною та продовжував цілувати та пестити мене. Потім я відчула його і мені було приємно те, що відбувається. Він повільно входив, я відчувала блаженство та щастя. Моє тіло відповідало йому у такт. Потім сталося неймовірне відчуття, яке не описати словами, немає таких слів описати. Ми лежали, важко дихаючи. Він повернувся до мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 78
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"