Читати книгу - "Небезпека у лісі!, Страгозорый "

     Ніч наступила досить швидко. Коли ми повернулись до табору й зайшли до нашого кубла, мати якийсь час мовчала, а потім, подивившись на мене, наче просячи пробачення, почала перемовлялися про щось з батьком. Я був не проти, бо гадав, що батько має право знати, що зараз відбувається.

    Якийсь час чоловік сидів, трохи насупившись, наче був чимось незадоволений. Але потім, глибоко зітхнувши, сказав, що спробує придумати, що можна буде вдіяти, якщо станеться напад. Коли я вже потихеньку засинав, то почув, як мати, трохи нахиливши голову до батька, тихо мовила:

— Наш ліс багато боїв вже бачив, але боюся, що якщо настане ця битва, вона може понести за собою досить важкі наслідки для усіх нас...

    Драконікс зустрів мене звичним спокоєм, дивлячись на мене. Оголені зуби, які давно не бачили захисту, трохи виблискували у тьмяному світлі, а око трохи прикрите.

— Сьогодні будемо вчитися брати під контроль зі згодою вже тварин. Можливо, якщо у тебе будуть ще сили чи час, навчу брати під контроль вже без згоди.

     Я сів на землю, очікуючи, коли чоловік почне пояснювати теорію - бо, все-таки, куди без теорії у таких справах?

— З тваринам треба розмовляти так само, як і з рослинами - подумки, при цьому намагаючись налаштувати емоції так, щоб лісні істоти відчували якомога більше позитиву від тебе. Посилай до них сигнали, уявляючи, як тварини спочатку намагаються зрозуміти твою мову, а потім зрозуміти те, що ти від них хочеш. Спочатку все це може бути досить повільно відбуватися, бо ти тільки вчишся, але можливо, коли-небудь ти будеш робити це досить швидко, якщо взагалі будеш уявляти своє прохання до тварин.

     Цікаво було б подивитися на те, як це відбувається. Типу, починається битва, і я майже по клацанню пальця досить швидко зможу підкорити собі тварин і рослин, які мені потрібні для битви? Прикольно...

     Коли я нарешті припинив течію постійних думок, які ніби не хотіли вщухати, я почав таку собі медитацію. Але на цей раз вже не з енергією. Уявлення знову не підвело мене - все-таки, ще з дитинства воно в мене досить непогане, - і вже через декілька коротких хвилин мені здалось, що я «намацав» свідомість якоїсь тварини. Не очікував, що тут взагалі є тварини, бо ніколи не помічав ні тварин, ні птахів...

    Це відчувалось трохи краще, ніж з рослинами, та й відчуття були трохи інші. Наче я доторкнувся до чогось пухнастого, милого, що зовсім не бажає мені зла, а лиш хоче жити. Жити спокійно мирно, інколи виходячи на вулицю, та поїдаючи молоду травицю, якої тут повно.

    З рослинами було трохи важче, особливо з мертвими. Бо зовсім недавно я почав помічати, що відчуваю також і їх «душу» - навіть у тих, які вже встигли зав'яти. Вона слабка, леть тримається. Треба лиш звернутися до неї, по-доброму сказати, щоб трималась, і що підтримка поруч. Про всяк випадок дати трохи енергії.

    Судячи за всим, це був олень. Молодий ще. Добре, що минулий провідник не змусив мене вбивати, а потім знову повертати до життя тварин, як це було з рослинами.

    Думками я спробував попросити його, щоб він прийшов на галявину, і по бажанню підійшов до мене трохи ближче. При цьому я намагався відчути щось по типу радості, чи чогось позитивного.

    Десь там зашурхотіло листя. Я повільно відкрив очі. На галявину вийшов олень. Його роги по вигляду ще були трохи м'які. Можливо вони зовсім недавно перестали рости, і пух ще не встиг «впасти». Очі, які були схожі чимось на двоножачі намистини, дивились на мене.

    Ніс легенько затремтів, коли тварина почала принюхуватися до повітря, з цікавістю розглядаючи нас. Він не боявся, принаймні, я так гадав. Можливо, подіяло те, що він відчув справжні емоції, які я якимось чином зміг дістати десь з недер своєї свідомості. Тому він і не боїться.

     Око трохи примружилось, дивлячись на звіра. Якийсь час олень дивився на нас, а потім, його вухо легенько здригнулось, коли він почув той звук, якого не могли почути так просто звичайні люди. В останній раз його ніс легенько здригнувся, як у кролика, і олень, майнувши хвостом, побіг кудись по своїх справах.

— Що ж, непогано. - Мовив Драконікс, подивившись на мене. - Ти швидко вчишся. Як ти себе почуваєш?

— А що, може бути якийсь поганий ефект?

— Та ні. - Чоловік потис плечима. - Просто деякі могли погано себе відчувати після подібних тренувань. Ось я й запитав.

— Ніби все добре... Принаймні, нічого поганого я не відчуваю зараз. А ефект може трохи пізніше прийти? Ну, як з болем...

     Минулий провідник на декілька секунд задумався. Потім повільно мовив:

— Ніби не може... - У його голосі чулися легкі сумніви на рахунок власних слів. хоча, можливо, по більшій частині він теж у це вірив.

   Хоч мені й треба ще перевірити, чи  обернеться мені довге тренування чимось, це вже добре. Значить, я можу тренуватися стільки, скільки сил на це вистачить. Принаймні, якщо нічого поганого мені не буде загрожувати, і я не помру від навантаження тренувань.

— Тепер контроль без дозволу рослин і тварин. - Мовив чоловік, і я легенько здригнувся від його різкого голосу.

    За останній час я помітив, що Драконікс розмовляв інколи з «перепадом» у голосі - то він казав щось більш менш тихо, то інколи міг говорити голосно й різко. Чомусь це була та деталь стала помітна тільки у найближчій час. 

    Може, чоловік не хотів якийсь час видавати себе, думаючи, що через ці перепади у голосі я зможу його впізнати? Перевіряв, чи я знаю його взагалі... Хто ж його знає, що він намагається приховувати. 

— Уяви, що тобі загрожує зараз небезпека. Спробуй відчути те, що ти зазвичай відчуваєш підчас таких моментів. Це може бути страх, хвилювання, може навіть гнів.

— Але ж ти ніби казав, що якщо я спробую підкорити когось завдяки поганим емоціям, то вони можуть не підкоритися.

— Розумієш... Усюди є баланс. Якщо ти хочеш досягти контакту мирним шляхом - використовуй більш мирні емоції. Якщо не дуже мирним - більш погані. Та й до того ж, подібна ситуація дозволить знати тобі самому, коли ти використовуєш одну техніку, а коли іншу. Звісно, як я казав раніше, ти потім будеш досить швидко користуватися своїми техніками, що майже не будеш уявляти, що щось там робиш чи відчуваєш. Але зараз, доки ти тільки вчишся, ти повинен робити такі ось речі.