Читати книгу - "Страх, Олег Петренко"

Юля подивилася на всі боки і сказала:

- Ні, я не бачу павуків.

Олег:

- То чого ти боїшся, якщо ти не бачиш павуків?

Юля:

- За здоровим глуздом мені нема чого боятися, і я їх не бачу, а може, їх тут узагалі немає, і я сама не знаю, чого боюся, але страх дуже сильний, і, можливо, вони, десь там, чекають на мене, щоб напасти й укусити.

Олег:

- Чекати вони нікого не будуть, у них своїх справ вистачає, а павуки якщо і є, то вони далеко від нас, і нам зараз нема чого боятися. Правильно?

Юля:

- Правильно, але я все одно боюся.

Олег:

- Гаразд, можливо, ти боїшся звуку, і його зараз було чути в лісі, і на нього в тебе така реакція, і після нього у твоєму дитинстві сталося щось небезпечне, що налякало тебе, і ти про це забула?

Юля:

- Може бути й таке, але я нічого не пам'ятаю. Тривалий час хотіла пригадати, але в мене нічого не виходило, і інколи мені хотілося спробувати повернутися назад у спогади під гіпнозом, але я не наважилася, і найкращим результатом та розвитком себе буде, якщо це все станеться в нормальному стані.

Олег:

- Часто ти пробувала згадати сцену з дитинства, коли в тебе виник такий страх?

Юля:

- Так, і ходила до різних терапевтів, але ніякого результату не було. Розмов було багато, і я не мало думала, аналізувала все з дитинства, і тих павуків, які бачила, але так нічого не вийшло. У чому справа, я не знаю.

Олег:

- Можливо, річ у тому звуці, який спіткав тебе в момент переляку, і коли ти його чуєш, у тебе відбуваються різні процеси виникнення страху.

Юля:

- Можливо, в ньому справа, але я не так часто його чую, і тут такого не може бути.

Олег:

- У мене зараз до тебе запитання. Я б хотів зрозуміти, який ти тоді почула звук, який зараз і тривалий час наводить тебе на страх. Він же був звичайним чи ні?

Юля:

- Простий звук скрип здається дерева, і чому з ним у мене виникає такий стан, я не знаю. Ходила до аналітика і теж хотіла розібратися з ним, але окрім тиші і спогадів я нічого не могла згадати. Дивно це все якось, і чому саме зі мною таке сталося, я теж думала. Я ж не особлива, щоб стати жертвою павуків, і за твоїми словами і моїм судженням я розумію, що павуки не страшні, але я все рвано їх боячись як смерті.

Олег:

- Смерті?

Юля:

- Так, смерті. У мене чомусь павук асоціюється зі страхом смерті, і коли я його бачу, у мене одразу виникає таке відчуття, і я одразу починаю боятися і бігти куди подалі від цього місця.

Олег:

- Давай тоді поговоримо про смерть, якщо ти нічого не можеш сказати про цей звук, то нам потрібно почати з чогось іншого, і, може, там є відповіді.

Юля:

- Давай спробуємо, але все ж боятися смерті і тут нічого страшного немає.

Олег:

-Так, смерті боятися всі, і це нормальне явище, і, можливо, в тебе виникає такий страх смерті, коли ти бачиш павуків, через те, що ти колись у дитинстві зазнала схожого почуття, опинившись у смертельній небезпеці, але пригадати цей епізод не можеш.

Юля:

- Так, я не можу нічого пригадати, але мені здається, я тоді сама гуляла в лісі, а було мені на той період життя сім років, і, можливо, я в лісі зустріла саме цей звук, побачила павука, і він на мене напав, і я впала, а ударилася головою, забула про все.

Олег:

- Ось із цього місця якщо можна детальніше. Ми зараз повертаємося назад у твоє минуле, і я чую той самий момент, коли ти сильно злякалася, і в ньому криється вся правда.

Юля:

- Так, можливо, але спогади ніби стерті з моєї пам'яті, і я нічого не можу згадати.

Олег:

- У нас є час, і ми нікуди не поспішаємо, я зацікавлений у тобі та допомозі, і мені б дуже сильно хотілося почути від тебе відповідь. Може зараз йдемо правильним шляхом, і скоро ми обидва отримаємо відповідь на твоє тривале і невирішуване питання.

Юля:

- Давай спробуємо повернутися в минуле. Судячи з ситуацій, що щойно виникли, я в дитинстві була в бабусі, і сама пішла гуляти до лісу, а там ліс високих дерев, і прогулюючись, випадково впала, зламалась гілка дерева, і на мене згори впав павук, а потім я якимось чином ударилась головою, а далі пам'ятаю, як встала на ноги, і коліна були в подряпинах.

Олег:

- Супер відповідь. Ти зараз згадала все, що сталося з тобою колись у дитинстві, і це дуже позитивний результат.

Юля:

- Я сама в це не вірю, і впродовж багатьох років я намагалася все пригадати, і нічого не виходило, а тут якось усе швидко сталося, - уважно подивилася на Олега, - ти, бува, не використовуєш гіпноз?