Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

• властивості та стан об’єктів експертного дослідження;

• необхідність і можливість отримання порівняльних зразків;

• особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, термін здійснення тощо);

• слідчу ситуацію, що склалася.

Визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження і формулювання питань експерту є основними завданнями підготовки судової експертизи. Мета та конкретні завдання експертизи визначаються обставинами, які підлягають встановленню під час дослідження, фактичними даними, що з’ясовуються за допомогою використання спеціальних знань при дослідженні матеріалів кримінальної справи. Конкретні завдання експерта визначаються за допомогою питань, які формулюються органом дізнання, слідчим або судом. Як правило, під час призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових обставин:

• причинного зв’язку між явищем і його наслідками;

• часу, напрямку дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;

• властивостей і стану досліджуваних об’єктів (наприклад, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

• родової належності та індивідуальної тотожності.

Для правильного формулювання питань слідчому необхідно:

• з’ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою експертизи;

• ознайомитися з існуючими науковими можливостями і методами встановлення (одержання) інформації щодо факту, який встановлено;

• визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Під час формулювання питань з метою досягнення точності, логічності та грамотності доцільно скористатися допомогою спеціаліста. Питання експерту повинні відповідати певним вимогам, а саме:

• бути конкретними, чіткими і повними;

• мати відповідну логічну послідовність;

• відповідати компетенції експерта (не виходити за межі його спеціальних знань).

Вибір експертної установи або експерта здійснюється залежно від виду експертизи, об’єктів дослідження та питань, що підлягають вирішенню. В Україні існує розгалужена мережа спеціалізованих судово-експертних установ і відомчих служб з різних галузей знань, які були розглянуті вище. Як правило, здійснення експертизи доручається цим установам, а іншим особам — лише у разі неможливості проведення експертизи в експертній установі чи службі. Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Відповідно до ст. 9 Закону України “Про судову експертизу” органи дізнання, досудового слідства і суди зобов’язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього реєстру. При здійсненні експертизи поза експертною установою в постанові про призначення експертизи зазначається конкретний фахівець, якому доручається виконати експертизу.

Прийнявши рішення про необхідність призначення експертизи, слідчий виносить відповідну постанову (ст. 196 КПК України). Постанова про призначення експертизи складається із трьох частин — вступної, описової і резолютивної.

У вступній частині зазначаються: дата і місце складання постанови, посада, звання, прізвище слідчого, кримінальна справа, в якій призначається експертиза.

В описовій частині викладаються: суть справи та обставини, які зумовили необхідність здійснення експертизи, а також особливості, що стосуються об’єкта дослідження, які можуть мати значення для висновку. Завершується описова частина формулюванням підстав для призначення експертизи.

У резолютивній частині формулюється рішення про призначення експертизи, називається її предметний вид за існуючою класифікацією (криміналістична, судово-медична, психіатрична тощо), за процесуальними ознаками (повторна, додаткова, комісійна, комплексна); зазначається прізвище експерта, питання, з яких він має дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Якщо здійснення комплексної експертизи доручається працівникам кількох установ, постанови надсилають до кожної з них із зазначенням, кому саме адресовано ті або інші об’єкти дослідження та інші матеріали.

2.6.4. Методика здійснення судових експертиз

Проведення експертизи складається з трьох основних етапів: підготовчого, дослідного, заключного.

Підготовчий етап починається з ознайомлення експерта з постановою про призначення експертизи. Експерт вивчає обставини справи та питання, що поставлені слідчим, визначає можливість їх вирішення з урахуванням своєї компетенції, після чого оглядає об’єкти та порівняльні зразки, надані для виконання дослідження, вивчає стан і цілісність упаковки, їх відповідність переліку, зазначеному у постанові. При встановленні недостатньої кількості наданих матеріалів для вирішення поставлених питань експерт повідомляє слідчого про необхідність надання додаткових матеріалів або порівняльних зразків.

Експерт може відмовитися від здійснення експертизи у таких випадках:

• питання, поставлені перед експертом, виходять за межі його компетенції;

• після попереднього огляду об’єктів, наданих для проведення експертизи, експерт дійшов висновку, що вони не відповідають характеристикам, зазначеним у процесуальних документах або зображеним на фотографіях;

• стан об’єкта, який підлягає дослідженню, є неякісним, що робить виконання експертизи неможливим;

• наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених слідчим або судом запитань.

Про відмову виконати експертизу експерт повідомляє у письмовому вигляді до органу, який її призначив. Якщо при здійсненні досліджень застосовуються методики, які можуть призвести до пошкодження або знищення досліджуваного об’єкта, експерт повинен отримати письмовий дозвіл на їх застосування від органу, що призначив експертизу.

Дослідний етап складається, як правило, із роздільного та порівняльного досліджень, а в окремих випадках цей етап включає також і здійснення експерименту (отримання стріляних куль і гільз при проведенні судово-балістичної експертизи). Сутність роздільного дослідження полягає в тому, що надані для дослідження об’єкти — речові докази та зразки досліджують окремо і при цьому встановлюють їхні загальні та індивідуальні ознаки. Потім встановлені ознаки порівнюють, визначають їх стійкість і частоту виявлення.

Іноді для деталізації механізму утворення досліджуваних об’єктів експерту потрібно взяти участь у проведенні окремих слідчих дій, таких, як допит, відтворення обстановки та обставин події, додатковий огляд місця події.

Під час експертного дослідження широко застосовуються різні методи фіксації — фотографування, відеозйомка, що сприяє кращому сприйняттю процесу дослідження та висновків експерту. Вибір конкретних методів дослідження і застосовуваних технічних засобів зумовлений особливостями об’єкта дослідження і завданням дослідження.

На заключному етапі підбивають підсумки дослідження, оцінюють сукупність встановлених даних, фіксують як збігання, так і відмінності ознак. Причини відмінностей повинні бути встановлені та оцінені, і тільки після цього робиться загальний висновок.

2.6.5. Висновок експерта та його оцінка

Після здійснення необхідних досліджень експерт з дотриманням вимог ст. 200 КПК України складає висновок, що містить вступну та дослідну частини і висновки з питань, що були поставлені слідчим.

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата винесення постанови про призначення експертизи, посада та прізвище особи, яка її винесла; перелік об’єктів дослідження та порівняльних зразків, що надійшли для проведення дослідження; питання, що поставлені слідчим перед експертом; відомості про особу експерта (посада, стаж, освіта, спеціальність, вчений ступінь); позначка, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність згідно із ст. 178 КК України.

У дослідній частині детально описуються об’єкти дослідження,