Читати книгу - "Клуб зразкових чоловіків"

— Як давно це було? — запитав Туполєв.

— Скандал — місяці чотири тому. А бачив? Буде десь із місяць. Та й чомусь мені здається, що з Голиком він більше не спілкувався.

— Скажіть, ви допускаєте, що Голик може бути убивцею Максима й Аліка?

Кривуля закусив губу і надовго замовк. Потім, як видно, добре все зваживши, відповів:

— Спочатку я хотів сказати «ні». Але чи дорогого варта моя думка, якщо я шість років довірчо спілкувався з людиною, котра мене зрадила і заклала мусо… вашому відомству?

— Скажіть, Петре Левовичу, якби вам потрібно було знайти Голика, з чого б ви почали?

— Отже, ховається… Ховатися він уміє… Ну, попитайте Матвія, м-м-м… Фисуненка. Це його колишній тренер. Голик його дуже шанує. Але цього Фисуненка голими руками не візьмеш, йому майже сімдесят, знаєте, людина старого ґатунку. До речі, спробуйте пройтися по басейнах. Голиков, знаєте, фанат плавання. Бувало, погуляємо добряче, на ранок світ немилий… Але тільки я із зеленою пикою після таких пиятик лікувався «Алька-зельцером», а от Голик уранці підривався і — в басейн.

Туполєв заплющив очі. Тригодинна розмова з Кривулею його виснажила. Але блокнот був повний фактів, важливість яких не можна було переоцінити.

Коли у двері подзвонили, Туполєв приречено зітхнув. На те, що це сусід прийшов позичити викрутку, він не сподівався. І справді. Вечірнім гостем виявився Валерій.

— Здоров, — без особливої привітності кивнув Володимир. — Яким вітром?

— Ти будеш сміятися, але в нас ще один труп, — похмуро сказав Валерій.

— У кого це «у нас»? — підозріливо спитав Туполєв. — У справі Гуняковського-Хайдарова?

— От-от.

— Добре, розповідай. Тільки не галасуй. Мати вже спить.

— Убитий — Юрій Васильович Роговцев, 1970 року народження. Про його вбивство повідомив такий собі Геннадій Анатолійович Шкворников, 1971 року народження. Він заявляє, що сьогодні о пів на восьму в нього була призначена зустріч з Роговцевим, його компаньйоном по фірмі «Юрген». До речі, завваж: «Юрген» — це «Юра» і «Гена». Яка фантазія?

— Така собі, — буркнув Володимир. — Зараз із імен співавторів навіть літературні псевдоніми ліплять.

— Так от, Роговцев на зустріч не прийшов, хоча вона, за словами Шкворникова, була дуже важливою. Гена і клієнти чекали його сорок хвилин. Він кілька разів дзвонив Роговцеву додому, але там ніхто не відповідав. Коли розгнівані клієнти поїхали, він одразу метнувся до Роговцева додому. У нього був свій ключ. До речі, це свідчить про те, що Роговцев йому цілком довіряв.

— Або про те, що твій Гена бреше, а копію ключа зняв потай від Роговцева, — докинув Туполєв.

— Спокійно, товаришу, там не дурніші за вас сидять, — багатозначно парирував Валерій. — Гена ввійшов до кімнати і побачив, що його компаньйон лежить на канапі без ознак життя. Коли він переконався, що Роговцев мертвий, від сусідів подзвонив у міліцію.

— Ну і?

— Роговцева отруїли, хоча чим саме — поки ще не встановлено. По-друге, це убивство, як і в моєму випадку з Гуняковським і твоєму — з Хайдаровим, вчинено не з метою пограбування — гроші і документи на місці. Тепер найцікавіше: серед іншого в маленькій такій скринці лежить ключ до замка «Мотура». І цей ключ — від дверей Гуняковського.

— Що-що? — у Туполєва підскочили брови. — Від яких дверей?

— Максима Гуняковського. Це цілком точно, тому що двох однакових замків «Мотура» у природі не існує. Слухай далі. Ще в Роговцева виявлено клубну картку «Венеції», дійсну до кінця минулого року, та сім тисяч доларів.

— Сліди є?

— Ні, чітких слідів злочинець не залишив. Однак на одязі убитого виявлено кілька жіночих волосин темного кольору.

— А в тебе була версія, що Гуняковського вбила жінка…

— Була. І я тобі скажу, що, на мою думку, Роговцева і Гуняковского вбила одна й та сама особа. Причому, як робочу гіпотезу варто прийняти, що Роговцев знав убивцю. Інакше чому б він розпивав з ним каву і лікер «Амаретто»?

— Було й таке?

— Було. Тільки келихи і чашки ретельно протерто спиртом.

— Ну а що його компаньйон, як ти сказав…

— Гена.

— От-от, Гена — він точно поза всякими підозрами?

— Залізно. Смерть Роговцева настала вчора між двадцятою і двадцять другою. А в Гени на весь вечір непробивне алібі: дружина, діти, сусіди…

— До речі, а Роговцев, він що — холостяк?

— Так. У нього є мати, але вона живе окремо. З його матір’ю я вже поговорив. Єдиний набуток — склав список його далеких родичів.

— Ану покажи.

Туполєв узяв аркуш і майже відразу наткнувся на прізвище двоюрідного брата Юрія Роговцева: Нержин Сергій Миколайович. Отакої. Нержин познайомився з Хайдаровим за день до убивства останнього, а тепер він виявився двоюрідним братом ще одного убитого…

У поштовій скриньці жінка знайшла