Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ну?!
– Секрет дуже простий. Ставлю дзеркало на воду. Риба бачить себе, кидається на дзеркало, а я тільки капелюх підставляю…
– Так просто… Не може бути! І багато спіймав?!
– Ти третій!
20-ті роки ХХ-го століття. Абрама заарештували і ведуть під конвоєм. Назустріч Мойша.
– Куди йдеш, Абгаме?
– На полювання!
– А гушниця де?
– Позаду несуть!
На Каховському морі увечері двоє рибалок, які нічогісінько на впіймали, ладнаються на ночівлю. Аж Опанас каже:
– Микито! Давай перепливемо на той берег. Ранком там наловимо…
Гребли усю ніч. Коли розвиднілося, Микита каже:
– Ех, Опанасе, шкода, що ми вчора не додумалися човна відв’язати!
Ведмідь-син питає ведмедя-батька:
– Тату, тату, а якщо я піймаю грибника, його з’їсти можна?
– Можна, синку.
– А якщо мисливця?
– Можна і навіть треба.
– А якщо рибалку?
– Не можна, синку.
– Але чому, таточку?
– Тому, синку, що від рибалчиного м’яса порядні ведмеді алкоголіками стають.
Микита розповідає кумі про своє життя:
– Минулого року я підсік на вудочку величезну щуку! Сам її витягнути не міг. Смикнула вона дужче і… потягнула мене у крижану воду! На глибину! Я кричати – але хто почує!…
– Куме, як же ви вибралися?!
– Як, як… Потонув я!
Дружина:
– Ти все брешеш! Сказав, що йдеш слухати щебетання солов’я, а сам у ресторан забрався!
Чоловік:
– Де ж тут брехня? Адже в ресторані в клітці і співає соловейко.
Працювали ще за Радянського Союзу радянські офіцери міжнародними військовими спостерігачами в Анголі. Зачасти нудьгували. Одного разу додумалися сходити на риболовлю. Взяли гранати і подалися глушити рибу. Ідуть до річки, а негри їх жестами запитують: «Що хочете робити?» Наші хлопці гранати показують, пояснюють: «Риби наглушимо, юшки наваримо, вас запросимо». Негри зрозуміли, очі вирячили, просять-молять, щоб наші того не робили – небезпечно. «Рибалки» послали їх подалі і пішли робити свою справу. Негри тим часом повтікали геть. Хлопці сміючись гахнули гранати в річку. А за хвилину зрозуміли, чому негри так їх умовляли. Вода мало не закипіла, коли з неї поперли контужені бегемоти і крокодили. За кілька секунд офіцери опинилися мало не за кілометр від того місця. Хвилин двадцять по тому «рибалки» закурити не могли – руки трусилися…
– Ну от, ти знову з порожніми руками йдеш, а ще дав слово, що без зайця не повернешся…
– І не повернувся б, якби не такий безглуздий випадок.
– Який?
– Гаманця забув дома!
Пливуть дві акули вздовж берега і раптом бачать віндсерфінгіста.
Одна одній захоплено:
– Оце так сервіс – на таці, та ще й з серветкою.
Зустрічаються якось надвечір удав і кролик. Кролик весело:
– Ти чув про новий закон – після шостої не їсти!
Удав ліниво:
– Чув, ти шостий.
Іде Опанас на рибалку. Доганяє молодицю з дитям на руках. Після того вже молодиця від нього не відстає, йде поруч. Підходять до лісу.
– Ой, не піду я з вами через ліс! – раптом озивається жінка.
– Чому? – вирвалося в Опанаса.
– Та ви ж мене згвалтуєте!
– Оце тобі! У вас же дитина на руках!
– А як я дитину покладу…
Лев зібрав усіх звірів і каже:
– Сьогодні будемо їсти самого боягузливого.
Заїць вибігає й кричить:
– Кабана ображати не дам!
Два рибалки, що сиділи біля ставка, заставилися на 50 гривень, хто з них довше просидить під водою.
Пірнули…
Досі ніхто не виринув.
На виставці підходить один художник до іншого:
– Яка дивна у вас картина, Петре Івановичу. Називається – «Кіт у чоботях». Чоботи бачу, але де ж кіт?
– Так він у чоботах!
Один рибалка ділиться з іншим
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
