Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - 2, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 18. Навіщо вона пішла до неї?

Як тільки глядачі відпустили артистів зі сцени, Глафіра кинулася в свої апартаменти, в надії, що застане там Зурім. Кортіло розпитати подругу, про що вони говорили з Сильвієм. У Глаші не було ні найменшого сумніву, що принц підтвердив свою пропозицію руки і серця, але, по-перше, її цікавили подробиці, а, по-друге, продовжувало турбувати питання з ООС і їх суворою міграційною політикою. Чи знайшов Сильвій рішення?

Глаша заскочила до кімнати, але, на жаль, східної красуні там не знайшла. Хоча чому «на жаль»? Навпаки, добре, що вона зараз з коханим. Подруга вистраждала і заслужила своє щастя. І Сильвій заслужив. Справжній принц. Справжній чоловік. Сильний і добрий. Зуміє захистити. Зможе стати кам'яною стіною, за якою Зурім буде спокійно і безтурботно. А яку вона подарує любов у відповідь! Сильвій, тримайся! Ти потонеш!

Глафіра посміхнулася своїм думкам і сіла на ліжко. Дивилася то в стелю, то на квітку — умовний знак. Думала про Зурім і про майбутню церемонію, а ще про те, як чудово, що їм з подругою не доведеться розлучатися, і про те, які вони молодці, що закохалися в двох братів — тепер стануть родичами. Це таке приємне відчуття! Глаша не могла далі валятися в ліжку — відчула, що до чортиків хоче побачити східну красуню ще до початку церемонії.

Раптове бажання змусило вискочити з апартаментів і рушити на пошуки подруги. Глаша довго блукала спочатку по алеях парку, потім по коридорах палацу, питаючи кожного зустрічного, чи не бачив він Зурім або Бріуса. Нічого конкретного зустрічні не говорили, поки хтось зі слуг не повідомив, що бачив східну красуню, коли вона заходила до кімнати Сапфіри.

Інформація здалася трохи несподіваною і навіть тривожною. Навіщо подрузі могла знадобитися мулатка? І до того ж, якщо Зурім і Сильвій таки змогли віддалитись один від одного, чому східна красуня першим ділом не вирушила розповісти всі хвилюючі новини Глафірі? Логіка підказувала, що події розвиваються абсолютно нелогічно, і це змусило хвилюватися. Хоча всі Глашині підозри щодо Сапфіри не підтвердилися, вона все одно продовжувала здаватися дивною.

Глафіра підійшла до апартаментів мулатки і постукала.

— Так-так, — пролунав з-за дверей знайомий індиферентний голос.

Глаша рішуче увійшла. Подивилась — нікого крім хазяйки кімнати не виявила. Сапфіра сиділа в кріслі з блокнотиком у руках і робила якісь позначки. Блокнотик Глафіра впізнала. Той самий — з дивними позначками і зі списком претенденток на останній сторінці.

— Проходь, сідай, — запросила мулатка, показуючи на сусіднє крісло.

Глаша зробила ще кілька кроків. Але сідати не збиралася — тільки дізнатися про подругу.

— Зурім до тебе заходила?

— Так, — коротко відповіла Сапфіра.

— А де вона зараз?

— Вже пішла.

І чому Глаші здаються підозрілими такі невинні відповіді?

— А навіщо вона приходила?

Мулатка мовчала. Дивилася якось дивно, повз Глафіру в підлогу. І раптом Глаша відчула печіння трохи вище щиколотки. Вона перевела погляд на ногу і скрикнула. Поруч з нею звивалася змія. Так ось в чому причина болю — укус двоголової гадини. Перед очима застрибали мушки, ноги стали ватяними. У голові пульсувала єдина думка: якщо змія отруйна, то Крайс так і не дізнається рішення Глаші…