Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

- А можна мені вашу візитку, ви такий уважний водій. Мені сподобалося з вами їздити, я подругам вас рекомендуватиму.

- Тримайте, і в додатку мені зірку не забудьте поставити.

- Не забуду, дякую. - На картці написано ім'я чоловіка та номер телефону. Нехай краще у мене будуть його контакти. Цілком можливо, що цей дядько цінний свідок.

Усю дорогу, що залишилася, Василь, так звати водія, розповідав мені історії про свої водійські будні, а я слухала й ліниво розмірковувала про своє.

Час уже пізній, тож їхати за Лериною машиною вже немає жодного бажання, тож заберу її завтра.

Лежачи на ліжку, розклала перед собою ключ та картку. Ключ досить старомодний, зараз такі замки не ставлять, а картка не зрозуміло від чого, або для чого. Сховала предмети назад у сумочку.

Як би мені знайти ту машину, що забрала тата? Якщо знайду машину, то й того, хто відвіз тата, теж знайду. Перед сном глянула на мобільний дисплей. Пропущених немає й повідомлень також, можна лягати. Номери Олександра та Вадима я відразу додала до чорного списку, тож від них дзвінка чекати не доведеться.

Вранці наступного дня прокидатися було тяжко. Цей тиждень видався важким у всіх сенсах, а стрес ще нікому не йшов на користь.

Зібравшись із силами, я стягнула свої кістки з ліжка, змусила себе вмитися. Сніданок у номер тут не пропонують, тож про хліб насущний доведеться думати самій. Зараз поснідаю у найближчому кафе, звідти викличу таксі та поїду за машиною мачухи.

Також мені на думку спала ідея, як дізнатися номер машини, на якій відвезли тата, та я навіть не встигла вийти із номера. Коли все сталося, я стояла спиною до дверей. Чому та виявилася не замкнена я не знаю, але я точно пам'ятаю, як замикала її минулої ночі.

Щось клацнуло, а потім нестача повітря, в моїх очах потемніло. Порожнеча...