Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Ріггард Драгонійський

Плани.

Про них варто забути, коли йдеться про Істрійську.

Від самого початку нашого з нею знайомства і до сьогодні все йшло шкереберть, як тільки я опинявся поряд з Алісандрою. Це ж треба було так вляпатись, щоб опинитися поряд із драконом, який проходив перший оборот…

І не кинулася ж тікати! Як би дівчині не було боязко, але вона залишалася зі своїм одногрупником до останнього, намагаючись допомогти. От і зараз, коли я зайнявся Анрійським-молодшим, лисичка топталася поряд, з цікавістю поглядаючи у наш бік. І тому в несподіваний момент я навіть і не сумнівався в тому, що моя підопічна кинеться рятувати і мене, і Лекса.

- «Маленька хоробра дівчинка», - усміхнувся, тримаючи її тендітне тіло в міцних обіймах, прикриваючи Сандру собою.

Мить, і я відчув, як гострі пазурі впилися у мою спину, розрізаючи міцну шкіру, наче шовкову сорочку. Сіпнувшись, я помітив, як червоні гарячі каплі приснули у всі сторони, вимазуючи перелякане дівоче обличчя. Але дівчина не відсторонилася, і лише сильніше вчепилася у мій одяг.

- Тепер ти моя, - прошепотів їй на вушко, зовсім не стримуючи це дивне бажання володіти брюнеткою.

От тільки Істрійська виглядала настільки переляканою, що я засумнівався в тому, що вона хоча б щось почула.

- Тим краще, - промовив, притискаючи до себе знесилене тіло маленької шибениці, розвертаючись до принишклого дракона. – Ну і як це називати? – Мені навіть не знадобилося повторювати двічі, адже всього в метрі від нас застиг оголений та переляканий Орлексіан.

- Я не знаю, воно якось само, - я похитав головою, відчуваючи гострий біль в районі лопаток.

Дивно. Найчастіше рани регенерують досить швидко, але цього разу болісні відчуття не минали. Потрібно обов'язково подивитися, що там за рана така, але це трохи пізніше. Зараз у мене було одразу кілька справ, які я мав вирішити негайно.

По-перше, Анрійський. Я наказав варті відшукати для сина Першого Лорда якийсь одяг, після чого провести хлопця в одну з гостьових кімнат, куди одразу ж мають бути запрошені його батьки. Перше обернення - дуже важливий процес не тільки для організму перевертня, а й для всієї родини загалом. До цього готувалися. На це сподівалися чи не всі маги імперії.

І ось він перший дракон за останні три десятиліття. Думаю, Станіславу варто пишатися своїм сином, який у майбутньому може стати спадкоємцем Роду.

По-друге, потрібно було вирішити проблему з переляканою леді. Усе ж таки такі новини варто тримати в секреті певний час, а це значить, необхідна легенда.

- Капітане, мені потрібно, щоб ви пояснили лірі Владійській, що це був приручений дикий, якого одразу ж зв'язала палацова варта, - гадаю, такого пояснення буде достатньо.

- Але ж, Ваша Величносте... - начальник варти подивився на своїх підлеглих, і я втомлено видихнув.

- Вас це теж стосується. Якщо проговоритеся, я позбавлю кожного з вас не тільки місця роботи, а й усіх привілеїв, дарованих вашій родині короною, - і нехай я був упевнений у відібраних на службу хлопцях, але варто було їх попередити про можливі наслідки їхньої балакучості.

- Ми - могила! - Пролунав недружній хор, і я кивнув, продовжуючи тримати на руках несвідому дівчину. - А що робити з пані Істрійською? - Капітан Міантрійський наблизився, бажаючи забрати мою цінну ношу, на що я мимоволі прогирчав.

- Я сам розберуся. Повідомте лорда Ольгафа про те, що ліра Алісандра залишається під моєю опікою до завтра, - ухвалив рішення, помічаючи ошелешений погляд начальника варти. - Сподіваюся, у вас вистачить розуму не поширюватися і про це. Я маю перевірити леді на ментальний вплив і пояснити все, що сталося тут. Гадаю, вона в шоці, - стражник одразу ж закивав, пропонуючи свою допомогу:

- Можливо, мені варто викликати лікаря і допомогти вам донести пані в гостьову кімнату? - Я заперечливо похитав головою, дістаючи артефакт переміщення.

- Не треба. Краще вирішіть інші проблеми, - більше капітан мене не турбував, попрямувавши до своїх підлеглих.

Але на цьому моя витримка закінчувалася, і я немов тисячолітній дідуган буквально звалився на край ліжка, акуратно розташовуючи свою цінну ношу поверх ковдри. І тільки після цього дозволив собі полегшено видихнути, звільняючи поранену спину від залишків одягу.

- Якось не дуже весело вдавати з себе героя, - усміхнувся, підходячи до дзеркала. - Нічого собі кігтики, - присвиснув, оцінюючи масштаби ушкоджень.

Тут без зцілювальної мазі не обійтися, інакше я тиждень буду вдавати з себе тендітну квітку, а мені ну аж ніяк не можна показувати перед підданими свою слабкість. Особливо з огляду на останні події.

Тому я наче слухняний пацієнт спершу попрямував до ванної кімнати, де очистив поранення від залишків тканини, після чого тонким шаром наклав суміш трав, яку відшукав серед інших чималої аптечки. Наступним пунктом самодопомоги було накладення кількох шарів бинта.

Ось тільки з цим вийшла невеличка проблема: як би я не старався, але тканина ні в яку не вкладалася, раз по раз маючи намір зісковзнути зі спини.

- "Потрібно його чимось зафіксувати", - виникла просто геніальна ідея, після якої я впевненим кроком попрямував назад у спальню, де планував скористатися канцелярською липкою стрічкою.

Але варто було мені безцеремонно увірватися у власну кімнату, як я миттєво застиг, поглядаючи на приголомшену гостю, яка примостилася на самому краю ліжка і при цьому зі страхом втупилася в картину, яка постала перед нею.

Вже не знаю, що встигла надумати за ці кілька секунд Істрійська, але її погляд не обіцяв мені нічого доброго, а тільки-но я зробив перший крок у бік дівчини, маючи намір пояснити їй усю ситуацію, як вона вмить підхопилася, войовничо стиснувши свої долоні в кулаки.

- Я не з таких дівчат! - Випалила скоромовкою в ту хвилину, коли я спробував все ж таки дати пояснення: