Читати книгу - "Майстер"

особистих асоціацій, які виникнуть у мозку на згадку чийогось імені чи без жодної причини взагалі. Отак міркуючи, Генрі на мить зустрівся поглядом із Холмсом і помітив, що йому не вдалося повністю приховати свої думки, адже Холмсу вдалося зазирнути під його маску й заглянути до царства помислів, не створених для загального огляду. Тепер їх об’єднувало щось неявне, невимовне, щось таке, чого інші навіть не помітили.

Після того повільно, день по дню Мінні робила свій вибір. Вона діяла обережно й помалу, щоб ніхто й гадки не мав про те, що діється. Однак приховане від Ґрея чи Холмса було помітним для Генрі, бо Мінні схотіла, щоб він це бачив. Вона обрала Генрі своїм ліпшим другом, своїм конфідентом, адже тільки йому довіряла повністю, із ним найвільніше про все говорила. Холмса, мабуть, теж для чогось вибрала, бо ніколи не обходила його своєю сонячною увагою, ніколи не ігнорувала його. Але Ґрея вона обрала через те, що на нього впливала найдужче, через те, що він найбільше її потребував. Вона не звертала уваги на його військові балачки, грубуваті, суто практичні коментарі, неоковирні дотепи. Мінні хотіла його змінити, і Генрі бачив, як вона делікатно домагається свого, жодного разу ні на чому не наполягаючи.

Одного дня, коли Мінні дала почитати Ґрею вірші Браунінга[22], він відмовився й попросив, аби вона прочитала їх уголос.

— Ні,— відповіла Мінні,— я хочу, щоб ви самі їх прочитали.

— Я не можу читати поезію,— сказав Ґрей.

Генрі та Холмс, а також дві її сестри мовчали. Генрі розумів, що цей момент є вирішальним у її боротьбі за те, щоб перетворити Ґрея на щось для себе прийнятне.

— Звичайно, можете,— сказала вона.— Тільки спочатку мусите забути про те, що ви читаєте і про те, що це — поезія, зосередьтесь на собі самому. Спробуйте відчути написане — і зовсім скоро ви станете іншою людиною, ваша молодість повернеться до вас. Але якщо ви наполягаєте, я прочитаю цей вірш уголос.

— Мінні,— втрутилася її сестра,— не будь такою суворою до містера Ґрея.

— Містер Ґрей збирається стати видатним адвокатом,— сказав Холмс,— а для цього йому слід навчитися захищатись. Інакше, як він захищатиме інших?

— Мені б дуже хотілося, щоб ви прочитали це вголос,— попросив Ґрей.

— А мені б дуже хотілося, щоб ви колись прочитали це самі, тихо й емоційно,— відповіла Мінні, беручи в нього книгу.

ГЕНРІ ПОЧАВ УЯВЛЯТИ нещодавно осиротілу спадкоємицю, котра має трьох шанувальників, молоду жінку, чия делікатна терплячість і розум ніколи не були достойно поціловані оточуючими. Він не хотів робити її такою ж вродливою, якою була того серпня Мінні; натомість, він зробив свою героїню позитивно простою, але з неперевершеною усмішкою, що часто освітлювала юне обличчя. Двох шанувальників він зробив військовими; третій, за іменем якого називалось оповідання — «Бідний Річард» — був цивільним, нервовим упертюхом, якого нерозділене кохання доводило мало не до божевілля. Річард обожнював Ґертруду Віттекер, але вона не сприймала його так само серйозно, як і двох солдатів Громадянської війни. Один із них — капітан Северн — був дуже серйозним і свідомим чоловіком, стриманим і поміркованим, не звиклим діяти без заздалегідь визначеної мети. А майор Латрелл, якого почасти було написано з Ґрея, був одночасно згідливим і нетерпимим. Усі троє почали боротьбу за руку та серце місс Віттекер. Урешті-решт, вона не вибрала жодного.

Він розпочав оповідання з того моменту, коли Річард помічає, що капітан Северн раптом змовкає майже так само безпомічно, як і він сам, бачачи, що міс Віттекер веде жваву бесіду з майором Латреллом. Те саме відбувалось і в Північному Конвеї, коли Генрі та Холмс щоденно спостерігали за тим, як Мінні намагається зробити Ґрея більш м’яким, більш свідомим власної душі, ніж солдатської форми, змусити його дослухатися до власних відчуттів і бажань, а не ховатися за безпечними й ретельно відцензурованими для вух леді розмовами на військову тематику. Спочатку Холмс думав, що Ґрей не подобається Мінні, і це його дуже тішило, але потім відчув, що Ґрей перемагає, і засмутився. Холмсові побоювання, здається, залишилися не поміченими Мінні та її сестрами, проте Генрі легко їх розпізнав і частенько обмірковував їхню природу, залишившись на самоті.

Генрі не усвідомлював тоді, а по щирості, й упродовж багатьох наступних років, як ці кілька тижнів у Північному Конвеї, проведених у постійних розмовах, коли вони збиралися під шумливими соснами, вплинули на все його подальше життя, який сильний ефект мали. Усі роки свого письменства він постійно повертався до побаченого в той час: двоє молодих і амбітних патриціїв Нової Англії, свідомі блискучого майбуття, що на них чекає, та юні американки на чолі з Мінні, такі свіжі та відкриті життю, допитливі, безмежно чарівливі й розумні. А між ними відбувається щось таке, про що й говорити не можна, чого ліпше й нікому не знати. На тій галявині, позад будинку, в якому того літа жили сестри Темпл, уже були таємниці та неоголошені альянси, а також іще примарне відчуття того, що Мінні, зрештою, уникне всіх трьох, а над усим тим линуло їхнє нерозуміння того, наскільки швидко й печально це станеться.

Генрі не пам’ятав, коли вперше дізнався про те, що вона помирає. Того літа, напевно, навіть натяку на жодну хворобу не було.

Він пригадав, що пізніше мати якось обмовилася, що Мінні стало гірше, і в її тоні було стільки несхвалення, що виглядало, ніби дівчина тільки хоче привернути до себе увагу.

Їхня компанія зібралася ще тільки раз у вітальні його батьків на Квінсі-стрит ближче до кінця наступного року. Генрі пригадав, як його здивувало, що Мінні листувалася з Ґреєм і Холмсом. Згадалося також, що його мати Ґрею симпатизувала більше, аніж Холмсу; вона вважала Ґрея кращим, але пізніше сказала Генрі, що Мінні зізналася їй у тому, що розчарована Холмсом, а також жалілася їй на Холмсів еготизм[23] і його красиві очі. Генрі здивувало, що Мінні тепер зробила його матір своєю конфіденткою.

І от тепер він сидить на своїй терасі на відстані тисяч миль і багатьох років від тих подій. На небі з’явився місячний серп, і Генрі замилувався його витонченою і невмирущою красою, а потім гірко зітхнув, пригадавши, як Вільям увійшов до його кімнати й повідомив, що Мінні має рідину в легенях. Генрі не був певен, що тоді почув цю новину вперше, але точно саме того разу про це заговорили вголос. Він пригадав свою