Читати книгу - "Людина розумна"

Ще цікавіше питання стосується тих, хто стоїть на верхівці соціальної піраміди. Навіщо їм підтримувати уявний порядок, якщо вони самі в нього не вірять? Доволі звичний аргумент полягає в тому, що еліта може робити це через цинічну жадібність. Однак цинік, який ні в що не вірить, навряд чи буде жадібним. Щоб забезпечити об’єктивні біологічні потреби Homo sapiens, потрібно небагато. Після того ж, як ці потреби будуть задоволені, можна витратити більше грошей на будівництво пірамід, подорожі навколо світу, фінансування виборчих кампаній, спонсорування вашої улюбленої терористичної організації або інвестиції у фондовий ринок та заробляння ще більше грошей. Усе це справжній цинік не вважав би важливим. Грецький філософ Діоген, який заснував школу циніків, жив у простій дерев’яній діжці. Одного дня Діоген відпочивав на сонечку, як раптом його відвідав Олександр Македонський. Коли всемогутній завойовник спитав, чи не може щось для нього зробити, то почув від головного циніка відповідь: «Так, є дещо, що ти можеш для мене зробити. Відійди, будь ласка, трохи вбік. Ти заступаєш мені сонце».

Ось чому циніки не будують імперій та чому уявний порядок може підтримуватись, лише якщо в нього дійсно вірять великі сегменти населення – особливо великі сегменти еліти та силовиків. Християнство не протрималося би дві тисячі років, якби більшість єпископів та священиків не змогли повірити в Христа. Американська демократія не протрималася би 250 років, якби більшість президентів та конгресменів не змогли повірити в права людини. Сучасна система економіки не протрималася б і одного дня, якби більшість інвесторів та банкірів не змогли повірити в капіталізм.

В’язничні стіни

Як спонукати людей повірити в уявний порядок, приміром християнство, демократію чи капіталізм? Перш за все, ніколи не можна визнавати, що цей порядок є уявним. Завжди треба наполягати, що порядок, який підтримує суспільство, є об’єктивною реальністю, створеною великими богами або законами природи. Люди є нерівними не тому, що так сказав Хаммурапі, а тому, що так проголосили Енліль з Мардуком. Люди є рівними не тому, що так сказав Томас Джефферсон, а тому, що у такий спосіб їх створив Бог. Вільні ринки є найкращою економічною системою не тому, що так сказав Адам Сміт, а тому, що таким є непорушний закон природи.

Потрібно також як слід навчати людей. Від народження їм постійно слід нагадувати про принципи уявного порядку, вбудовані в усе та скрізь. Ці принципи мають бути в казках, виставах, малюнках, піснях, правилах етикету, політичній пропаганді, архітектурі, рецептах та моді. Наприклад, сьогодні люди вірять у рівність, тому серед дітей багатих батьків модно носити джинси, які спочатку були одягом робітничого класу. За часів Середньовіччя люди вірили в поділ на класи, тому жоден молодий дворянин ніколи б не надягнув каптан селянина. Тоді ж звернення «сер» або «мадам» було рідкісним привілеєм, зарезервованим за знаттю, який часто передавався у спадщину. Сьогодні ж в англійській мові всі ввічливі листи, незалежно від адресата, починають словами: «Дорогий сер або мадам».

Гуманітарні та соціальні науки докладають більшість своїх зусиль, аби точно пояснити, як уявний порядок вплітається в гобелен життя. Маючи у своєму розпорядження обмежений простір для маневру, ми лише можемо говорити про те, що лежить на поверхні. Усвідомити, що порядок, який організовує їхнє життя, існує лише в їхній уяві, людям заважають три основні чинники:

a. Уявний порядок умонтований у матеріальний світ. Хоча уявний порядок існує лише в нашій свідомості, він може бути вплетений у матеріальну реальність навколо нас і вирізьблений у камені. Більшість мешканців західних країн сьогодні вірять в індивідуалізм. Вони вірять, що кожна людина є індивідуальністю, чия цінність не залежить від того, що про нього чи неї думають інші. Кожен із нас має всередині яскравий промінь світла, що надає нашому життю цінності та значення. У сучасних західних школах учителі та батьки розповідають дітям, що, якщо їхні однокласники сміються з них, це слід ігнорувати. Лише вони самі, а не інші, знають, чого вони дійсно варті.

У сучасній архітектурі цей міф вискакує з уяви, набуваючи форми в камені та цементі. Ідеальний сучасний будинок ділиться на багато маленьких кімнат, щоби кожна дитина могла мати власний простір, прихований від стороннього погляду, що забезпечував би їй максимальну автономію. Ця власна кімната майже без варіантів має двері, а в багатьох домівках звичним для дитини є зачиняти, а то й замикати ці двері. Навіть батькам заборонено входити туди без стуку та без дозволу. Кімната декорується так, як сама дитина вважає за потрібне, з постерами рок-зірок на стіні та брудними шкарпетками на підлозі. Той, хто зростає в таких умовах, просто не може не уявляти себе «особистістю», справжня вартість якої походить зсередини, а не ззовні.

Середньовічний дворянин не вірив у індивідуалізм. Вартість людини для нього визначалася думками та словами інших людей. Насмішка була жахливою образою. Дворяни вчили своїх дітей відстоювати їхнє добре ім’я, чого б це не коштувало. Як і сучасний індивідуалізм, середньовічна система цінностей виходила за межі уяви та проявлялась у камені середньовічних замків. У цих замках рідко знаходилась власна кімната для дитини (або когось ще, як на те). Син-підліток середньовічного барона не мав власної кімнати на другому поверсі замку, з постерами Річарда Левове Серце й Короля Артура на стінах та замком на дверях, які б не дозволялося відчиняти його батькам. Спав він разом з іншими молодими людьми у великій залі. Він завжди був на очах і завжди мав брати до уваги, що бачать та кажуть оточуючі. Той, хто зростав у таких умовах, природно міг дійти висновку, що справжня вартість людини визначається її місцем у соціальній ієрархії, а також тим, що про неї кажуть інші.[43]

б. Уявний порядок формує наші бажання. Більшість людей не готові прийняти, що порядок, який керує їхнім життям, є вигаданим, але, фактично, кожна людина народжується у вже існуючому уявному порядку, а її бажання від самого народження формуються домінантними в цьому порядку міфами. Таким чином, найважливішим захистом уявного порядку стають наші особисті бажання.

Наприклад, найзаповітніші бажання сучасних мешканців західних країн формуються романтичними, націоналістичними, капіталістичними та гуманістичними міфами, що існують уже багато століть. Даючи пораду, друзі часто кажуть один одному: «Послухай своє серце». Але серце є подвійним агентом, що зазвичай отримує інструкції з домінантних міфів сьогодення, а сама рекомендація його послухати закладена в нашу свідомість комбінацією