Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Одним словом,залишок нашого частування був для мене справжнім випробовуванням. Оскільки, спиною я відчувала хтиві погляди того козла,а за столом мені взагалі були не раді. Думаєте, що я вигадую,але ні. Це я дуже швидко зрозуміла, коли за мною постійно почали стежити три пари очей сім'ї Загородських. Але це ще не саме гірше. Бо якщо Тетяна слідкувала за мною з заздрість,як мені показалося,а її мати із злістю,то старший Загородський просто роздягав поглядом.  

Я вляпалася з головою і відчула себе в якомусь зоопарку,в якості шматка м'яса.Роль не дуже,як на мене,але маємо те,що маємо. Радує тільки одне,що моя мати з батьком дали мені хорошу освіту і правила етикету я знала. Тому що, мені здалося, що якщо я подавлюся чи візьму не ту виделку всі стануть набагато щасливішими і, звичайно, цього не пропустять.

Коли перше,друге і компот розійшлося,а десерт ще не подали, Тетяна нарешті набралася сміливості, щоб випустити на мене свої пазурі.

-Надіє,а як ви з Сергієм познайомилися,-знаєте, хоч її голос звучить мелодійно,але я відчуваю нутрощами,що переді мною справжнє стерво. 

-О,це доволі весела історія,чи не так,люба,-ніжно бере мене за руку Сергій і тут я усвідомлюю. Ось чому я тут, ось чому я так одягнена. Ніхто не знає, пщо я просто няня. Всі думають, що я нова пасія Сергія. Дивлюся на нього і бачу цьому підтвердження, його погляд так і говорить мені,ти все правильно зрозуміла. От же ж козел,вже вдруге за сьогодні так мене підставляє. Ну нічого,моя помста не за горами.

-Так,мій коханий,-намагаюся не засміятися і не перекривити це ласкаве звернення до свого боса,-Можеш розповісти цю історію,я не проти,-мило усміхаюся, хай сам придумує,раз втягнув мене у це.

-Невже,ти,довіриш мені цю важливу місію,я можу й упустити деякі деталі,що так важливі для жінок,-а він не промах,так легко його не можна обвести.

-Я тобі довіряю,котику,-щебечу і для правдоподібності,залишаю легкий поцілунок на його щоці. Думаю, що наша розмова підтвердила те,що ми з ним пара,бо ми дійсно були поглиненні один одним. Правда,не в любовному плані. Ми просто хотіли один одного задушити.

-Раз так,то я розпочну,а ти мене поправляй якщо що,-пішов вперше на компроміс Сергій і мої вуста розплилися в усмішку. Я відчула, що це моя перемога і мені захотілося засміятися,як злі відьми з мультфільмів. А їх останнім часом я надивилася вдосталь, дякую за це Софії.

Проте,я рано почала радіти,бо не знала, що саме почне говорити Сергій.

-Надія фактично потрапила до мене під машину,я думав,що вона просто була несповна розуму і хотіла закінчити життя самогубством,-його фантазії можна тільки позаздрити, якщо б в той момент поки він це говорив я їла,то б точно подавилася.

-Але ,ти ж пам'ятаєш,любий,що мене просто штовхнули,-швидко придумую свою версію поки мене в психлікарню не відвезли. Бо бачу, що бажаючих тут достатньо і я явно не в колі друзів.

-Щось бачиш,якби розповідала ти,то почала б по-іншому і це було б більш зрозумілішим,-намагається перекласти на мене нашу вже спільну ношу.

-Не хвилюйся,я вчасно тебе поправила і всі все зрозуміли,-не здаю я свої позиції.

-Надіє,а ким ви працюєте,-запитує,на цей раз, Белла Загородська. Скоріше всього їм набридло слухати нашу з Сергієм історію і вона вирішила не тягнути,а дізнатися всі подробиці одразу.

-Моя,Надія, лікар-анестезіолог,-гордо,наче по справжньому, замість мене відповідає Сергій. Звісно, він боїться, що я ппоговорюся,що просто няня або,як там прийнято у вищому суспільстві говорити, гувернантка.

-Так,але на разі я взяла відпустку, щоб трохи відпочити і більше познайомитися з Софією,- попереджую я можливість непроханого візиту цієї сімейка до лікарні. Бачу, що Сергій задоволений моїми словами. Ну, звісно,я йому тут ескортом підпрацьовую, щоб його матінка не знайшла йому нової дружини.

Хай знає моє добре серце,а то б послала тут всіх куди подалі і пішла б з піднятою головою прямо до своєї квартири, пішки.  Проте,ні,я не можу. Ну,не можу залишити Софію. Навіть не знаю,хто з нас більше прив'чзався один до одної. Я чи вона.

Десь через пів години,коли десерт опинився в шлунку,всі рушили танцювати. Правда,мій десерт майже весь залишився на тарілці.Хоч я страшно люблю солодощі,але цього разу я боялася, що ті стануть мені посеред горла. І ці  Загородські не будуть поспішати, щоб надати мені першу медичну допомогу.

Вирвавшись з пекла,я пішла вдихнути свіжого повітря. А знайшла я те повітря на терасі за будинком. Вечори вже не були такими холодними і я була в одному платті. Мені потрібно привести себе до теми і перевести дух після всього того, що сталося зі мною за цілий день. Здається, що моя мрія здійснилася,я змінила своє життя. Воно вже не таке занудне,але я ,якщо чесно,сумую за тим спокоєм і своєю роботою. А ще впевненістю у завтрашній день. Саме цього мені і не вистачало. Підіймаю очі догори і оглядаю зоряне небо. Цікаво, скільки осіб у цілому світі,так само самотньо,як зараз я,дивляться на мільярди вогнів.

Напевно, декілька мільйонів,не менше. Самотність.. ось, що я відчуваю в натовпі цих людей. Хіба таке може статися, хіба можна відчути себе самотньою,коли ти не сам. Виявилося, що можна. Добре, що зі мною це сталося вперше і я постараюся, щоб востаннє.

Потрібно повернутися і подивитися,як там Софія. Можливо вона вже втомилася і ми з нею поїдемо додому. А що? Хороший план відступу. Проте, тільки я вирішила, що все зараз закінчиться,як чиясь холодна рука, доторкнулася до мого оголеного плеча.

Дотик викликав у мене неприємне тремтіння і я різко розвертаюся, щоб побачити хто це. Якщо чесно,то я спочатку подумала, що це Сергій. Ох,я вже цілу промову йому приготувала. Проте,це був не він.

Переді мною стояв самозакоханий... Тарас.Якого йому ще від мене потрібно.

-Гарний вечір чи на так,-на диво, чемно запитує він.

-Так,але холодно, тому я вже йду,-кидаю йому декілька слів і роблю крок,бо хочу чимшвидше втекти звідси.

Проте, він хватає мене за кисть і боляче зжавлює.