Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

До кінця дня я намагалася відволіктися читанням, замкнувшись у своїй кімнаті. Спати лягла рано, збираючись встати на світанку і покинути Годамн. Останнє було необхідне для того, щоб комісія не вловила навіть відлуння прокляття, коли проводитиме сканування, та й до того ж я все ще не оформила собі нові документи.

Темне чаклунство поводилося дуже підозріло, воно не виявило себе ні вдень, ні вночі, хоча я весь час намагалася бути насторожі. Вранці, заплітаючи волосся в зачіску, я навіть засумнівалася в тому, що воно справді висить на мені й почала перевіряти. Загальне скануюче заклинання, яке було відпрацьовано мною до повного автоматизму ще за часів моєї роботи в шпиталі, змусило мене здригнутися. Прокляття вичікувально завмерло поруч, ніби гігантська потворна постать, що нависла наді мною і не кліпаючи дивилася величезними чорними очима. Аналогія з рюкзаком здалася абсолютно недоречною в цій ситуації.

Прогнавши страшне бачення, я скоріше вискочила за двері та в коридорі зіткнулася із завідувачкою. Вона виринула з задуму, сфокусувала на мені погляд і сумно посміхнулася.

- Як ви, Елері?

- Все гаразд, - я нервово смикнула плечима, озирнувшись на всі боки. На найближчу добу параноя, напевно, стане моєю найкращою подругою. Хоча не впевнена, що не зріднилася з нею ще в момент втечі з дому у Стумі.

- Містер ат Рогад заходив учора до мене і повідомив, що він не зміг впоратися з прокляттям. Так шкода, міс Міон, - Ліззі заломила руки, її сухе обличчя скривив смуток, а в очах згас ентузіазм. Завідувачка ніби посіріла і постаріла за одну ніч. - Я сподівалася, що у вас вийде, але якщо це виявилося надто складно навіть для демона… Не знаю, які причини привели вас у Годамн, Елері, але мені також дуже гірко тому, що вам так і не вдасться спробувати себе у ролі викладача.

Я хотіла зупинити жінку, сказавши, що рано ще ховати академію, яка була для неї всім, але краєм ока помітила якийсь рух наприкінці коридору та промовчала. Скинувши погляд туди, де мені здався людський силует, я нічого не сказала, і Ліззі Лорвуд, важко зітхнувши, продовжила:

- Тільки одне турбує мене: куди вирушать сироти? На літо їх відвозять до резиденції академії Годамн за місто. Але Ізарида сплачує її лише на три місяці, рівно до початку навчального року. Вже зовсім скоро бідні діти залишаться без даху над головою, але й не зможуть потрапити до своїх гуртожитків, що ж їм робити? Іти бродяжити? Повертатись на вулиці? Добре, якщо у когось із них є хоч якісь родичі, а якщо ні?

У голосі жінки звучав неприкритий біль, вона справді дуже переймалася долею дітей. Я здивовано перевела погляд на співрозмовницю. Під час мого навчання мені здавалося, що Ліззі безсердечна і холодна, як брила льоду, але зараз я чітко бачила, що їй абсолютно не все одно на цих дітей, на тих, кого в місті Хаол, та й у всій Ізариді називали Проклятими виключно через те, що дітям не пощастило в житті. Вона прагнула зберегти Годамн не для себе, не на згадку про коханого чоловіка, але для дітей, яким більше нікуди йти.

- Ліззі, - я легко торкнулася плеча завідувачки. - Припиніть! Комісія поки що не висунула жодного вердикту, а ви вже поховали цілий Годамн.

- Міс Міон, - жінка підібгала тонкі губи й мені здалося, що вона ледве стримує сльози. Упоравшись з емоціями вона сказала: - Ви не розумієте. До мене в кабінет вчора прийшов демон і зізнався у своєму безсиллі проти цього прокляття. Для демона така поведінка це нонсенс, їм простіше знищити предмет суперечки, ніж прийняти поразку.

- Містер ат Рогад взагалі незвичайний демон, - знизала я плечима, розмірковуючи над тим, чи варто зараз піти й покаятися у скоєному ректорові.

– Ви теж помітили? - хмикнула Ліззі, дивлячись убік. - Його батько – заступник логофета – зовсім інший.

Я здивовано подивилася на завідувачку, немов у неї на лобі виросли роги. Заступник логофету? Вибраного правителя країни? 

Батько ректора другий демон в Ізариді й той, хто балотується на наступні вибори як новий логофет? І саме цей демон програв заклад і зараз управляє академією проклятих? Чому це звучить як сюжет дешевого роману? Або історія про інфантильного демона, який не вміє тримати себе в руках, щоб не влізти в чергову дурну суперечку.

- Але ж у них ...

- Так, різні прізвища, - кивнула міс Лорвуд. - Дорайн взяв прізвище маминого роду. Після її смерті батько з сином посварилися, скандал був на весь Шедан. Це трапилося понад два роки тому, ви не чули?

Я лише мотнула головою. Останні два з половиною роки мене взагалі рідко сягали столичні новини, хіба що ті, які друкували в газетах Стума. А якщо смерть матері Дорайна трапилася більш як два роки тому, то цілком можливо, що цей час збігся з тим, коли Йозеф тільки замкнув мене в будинку, я впала в апатію від втрати дитини та розуміла тоді погано.

- А де містер ат Рогад живе зараз?

- Винаймає квартиру в місті, не сподобався йому гуртожиток, - глузливо відповіла Ліззі, хоча її очі все ще залишалися сумними та розгубленими. Я подалася вперед, стиснувши її плече.

- Не хвилюйтеся, міс Лорвуд. Адже це Академія Проклятих, скільки всього вона змогла пережити?

- Правильно кажете, Елері, не варто вішати ніс. Але в мене останні роки жахливе передчуття, що Годамн хтось намагається прикрити. Зрозуміти б що саме потрібно цьому недругу. Але це лише думки вголос. Доброго дня вам, міс Міон, більше не затримуватиму вас.

Я попрощалася у відповідь, розмірковуючи над словами Ліззі. У моїй голові подібні думки вилися ще з моменту розмови з Фольтом. А якщо це правда?

Я неспішно попрямувала коридором, пірнувши в роздуми.

Викладачі з Годамн тікають, нові не поспішають приходити, а ректор загинув. Керуючись логікою, на місце останнього мали призначити якогось невдаху, який втратив чи не заслужив місце у нормальних навчальних закладах. Але раптом вакантну посаду займає син впливового сановника, і всім довкола має бути зрозуміло, що демон не просто так опинився тут і не має наміру через дрібницю залишити уподобаний кабінет. Такий демон, користуючись своїм впливом, зможе знайти нових викладачів та витрусити у Міністерства збільшення бюджетів та допомоги. Тому цілком закономірною є спроба викурити Дорайна прокляттям, що раптово з'явилося.