Читати книгу - "Збірка творів"

За виставу, хоч погану,

Не висловлюйте догану:

Це ж бо сон лише, вважайте,

І за це нам попуск дайте.

Як обійдеться без свисту

Й совість матимемо чисту,

Це всім нам додасть охоти

Вади наші побороти,

Й дальша п’єса краща буде.

На добраніч всім вам, люди,

Трохи оплесків, будь ласка, —

І скінчилась наша казка.

(Виходить)

Віндзорські жартівниці

Дійові особи

Сер Джон

Фальстаф

Фентон, молодий дворянин

М’ялоу, мировий суддя

Нікчем, небіж судді

Форд, Пейдж віндзорські міщани

Вільям Пейдж, малий син пана Пейджа

Г’ю Еванс, пастор, валлієць

Доктор Каюс, лікар, француз

Бардольф, Пістоль, Нім Фальстафові челядинці

Господар заїзду «Підв’язка»

Робін, Фальстафів паж

Бевз, служник пана Нікчема

Довбен, служник доктора Каюса

Пані Форд

Пані Пейдж

Анна Пейдж, її дочка, закохана у Фентона

Спритлі, ключниця доктора Каюса

Челядь Пейджа, Форда та інші

Дія відбувається у Віндзорі та його околиці.

Дія перша

Сцена 1

Віндзор. Перед домом Пейджа.

Входять суддя М’ялоу, Нікчем і Г’ю Еванс.

М’ЯЛОУ

Не вмовляйте мене, велебний отче. Я неодмінно подам скаргу до Зоряної палати. Хай він буде стонадцять разів сер Джон Фальстаф, а однаково не сміє ображати Роберта М’ялоу, есквайра.

НІКЧЕМ

Мирового суддю Глостерського графства і coram[9].

М’ЯЛОУ

Атож, небоже, і custalorum[10].

НІКЧЕМ

Так, і ratolorum[11], і шляхтича з діда-прадіда, велебний отче, який підписується «armigero»[12]. На всіх рахунках, наказах, квитанціях і зобов’язаннях підписується «armigero».

М’ЯЛОУ

Атож, небоже, саме так я підписуюсь уже триста років.

НІКЧЕМ

Усі нащадки, що були до нього, і всі предки, що будуть після нього, мали й матимуть право носити чотири вежки на своєму гербі.

М’ЯЛОУ

Атож, це старий герб.

ЕВАНС

Воно так, штарому горбові личать вошки. Комашки як комашки, люди жвикли до них і навіть вважають, що де вони плодяться, там любов не переводиться.

М’ЯЛОУ

Головне — старий герб, а що на ньому — байдуже.

НІКЧЕМ

Дядьку, а до мене перейде четвертина вашого герба?

М’ЯЛОУ

Перейде, якщо одружишся.

ЕВАНС

Та воно ж горбом не так швидко одружишся. Кожде такого чоловіка треба.

М’ЯЛОУ

Кожна леді поцінує герб.

ЕВАНС

Може, й почілує, та не кожна. На мою прошту думку, рівний жавжди кращий жа горбатого. Але не в тім річ. Якщо шер Джон Фальштаф ображив ваш, то я, шлуга Черкви, жобов’яжаний жробити вше, щоб між вами жапанували мир і жлагода.

М’ЯЛОУ

Нехай цю справу розгляне королівська рада. Це бунт!

ЕВАНС

Королівська рада жбирається не для того, щоб шлухати про бунти. В бунті нема штраху Божого. Королівська рада, щоб ви жнали, любить шлухати про штрах Божий, а не про бунт. Урахуйте це.

М’ЯЛОУ

Ох, якби я був молодший, то цю справу залагодив би меч.

ЕВАНС

Краще хай її жалагодять дружі жамішть меча. До того ж у мене є інша думка, яка, може, жарадить нашій шправі. Є така Анна Пейдж, дочка Джона Пейджа, прегарна дівчина.

НІКЧЕМ

Анна Пейдж? Така руденька, що говорить тоненьким жіночим голоском?

ЕВАНС

Так, че найкраща в швіті дівчина, другої такої ви ніде не жнайдете. Її дідусь, хай Гошподь дарує йому радішне вошкрешіння, жаповів їй на шмертній поштелі шімшот фунтів грошима, а ще багато жолота й шрібла. Тим штатком вона шможе порядкувати, коли їй шповниться шімнадцять років. Моя думка така: облишмо чвари й шуперечки і краще одружімо пана Нікчема з панною Пейдж.

ЕВАНС

Невже я вам брехатиму? Я жневажаю брехунів, як жневажаю облудників або нещирих людей. Так, ричар шер Джон Фальстаф там, і я благаю ваш, шлухайтесь людей, що бажають вам добра. Я поштукаю до пана Пейджа. (Стукає) Гей, люди добрі! Нехай Гошподь благошловить ваш дім!

ПЕЙДЖ (за лаштунками)

Хто там?

ЕВАНС

Благошловення Боже і я, ваш приятель, а жі мною шуддя М’ялоу і ще пан Нікчем, який, ждається мені, хоче вам щось шкажати, коли ви поштавитесь до нього лашкаво.

Входить Пейдж.

ПЕЙДЖ

Радий бачити вас при здоров’ї, шановні панове. І дякую вам за оленину, пане М’ялоу.

М’ЯЛОУ

І я радий вас бачити, пане Пейдже. Споживайте її на здоров’я. Я хотів би послати вам кращої, але такого вже оленя вполювали. Як мається пані Пейдж? І я дякую вам, дякую від щирого серця.

ПЕЙДЖ

Сер, це я маю вам дякувати.

М’ЯЛОУ

Дякую вам, сер. Хочете ви чи ні, а я вам дякую.

ПЕЙДЖ

Радий бачити вас, пане Нікчеме.

НІКЧЕМ

Що поробляє ваш рудий гончак, сер? Я чув, що його випередили на змаганнях у Котселі?

ПЕЙДЖ

Ні, сер, судді не дійшли згоди.

НІКЧЕМ

Ага, ви не хочете признатись! Не хочете признатись!

М’ЯЛОУ

Йому нема в чому признаватися. Це ти щось наплутав, небоже, ти щось наплутав! Пес у нього добрий.

ПЕЙДЖ

Нікчемний псисько, сер.

М’ЯЛОУ

Ні, сер, він добрий пес. І гарний. Що можна ще сказати? Добрий, гарний пес. А сер Джон Фальстаф у вас?

ПЕЙДЖ

У мене, і я хотів би вас помирити.

ЕВАНС

Вашими уштами промовляє щирий хриштиянин.

М’ЯЛОУ

Він образив мене, пане Пейдже.

ПЕЙДЖ

Він почасти й сам це визнає, сер.

М’ЯЛОУ

Визнати образу — ще не означає загладити її, хіба ні, пане Пейдже? Він образив мне, справді образив, іншого слова й не добереш, повірте мені. Роберт М’ялоу, есквайр, каже вам, що його ображено!

ПЕЙДЖ

А ось і сер Джон!

Входять сер Джон Фальстаф, Бардольф, Нім і Пістоль.

ФАЛЬСТАФ

Що, пане М’ялоу, ви хочете скаржитись на мене королю?

М’ЯЛОУ

Рицарю, ви налупцювали мою челядь, убили мого оленя і непрохані вдерлися до хати мого лісника.

ФАЛЬСТАФ

Але ж не цілував лісникової дочки?

М’ЯЛОУ

Не верзіть дурниць! Ви за це відповісте.

ФАЛЬСТАФ

Певне, і не загаюся. Так, я все це зробив. От вам і відповідь.

М’ЯЛОУ

Я подам скаргу до королівської ради.

ФАЛЬСТАФ

Тим краще. Радники матимуть нагоду посміятися з вас.

ЕВАНС

О, жабагато шлів. Шер Джоне, pauca verba![13]

ФАЛЬСТАФ

Ваша правда, таки забагато ослів. Нікчеме, я розвалив вам голову, що ви маєте проти мене?

НІКЧЕМ

Отакої, сер! Я багато що маю проти вас і протии ваших шахраюватих підлабузників Бардольфа, Німа й Пістоля. Вони затягли мене до шинку, впоїли, а тоді витрусили мій гаманець.

БАРДОЛЬФ

Ох ти ж, хирляче!

НІКЧЕМ

Цим ви мені не дошкулите.

ПІСТОЛЬ

Ох ти, Мефістофелю сухоребрий!

НІКЧЕМ

І цим ви мені не дошкулите.

НІМ

Стули