Читати книгу - "Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні"

… дехто кинувся до університетської брами. — У книзі «Я вибираю літературу» (с. 130) Ю. Смолич розповів про реальні події, які відбулися під час антигетьманської демонстрації 1918 р., учасником яких був сам письменник: «Потім ми бігли садом до стін університету — тоді ще відгородженого дворища поза університетом не було: вікна виходили просто під затінок каштанів, навстіж були розчинені і задні двері.

Пригадую точно: саме коли надбігла до задніх дверей та група, з якою біг і я, ми почули, немов десь по той бік масивної будови університету хтось враз розірвав довжелезне полотнище. Я дна роки проходив уже допризивну підготовку, стріляв на стрільбищі і роздільно, і залпом — і я зрозумів: то був залп з гвинтівок.

Ми вбігли в університет, гримлячи по залізних плитах сходів, і крізь цей тупіт почули другий залп: тепер у лунких мурах будівлі він уже не був подібним до розпахуваного полотнища, а схожий на гуркіт грому після близької блискавки. Тепер уже всі зрозуміли, що це стрілянина і що стріляють, очевидно, по тій демонстрації, на яку поспішали і ми, В коридорі першого поверху та у вестибюлі перед головними дверима враз утворилась колотнеча: хто пробивався вперед, інші задкували.

Коли за тим потічком, що вилився з парадного входу університету на під'їзд, я вибіг між колонаду, знову почулися постріли. Тепер це вже був не залп, а окремі, безладні постріли. На брукові перед університетом кілька людських тіл лежали нерухомо, червоний прапор теж простелився на брукові… А навсібіч — і сюди, назад, до спасенних колон та мурів університетської будівлі, і туди, під гущавину дерев Миколаївського скверу, і геть до рогу Караваєвської вулиці — бігли десятки юнаків і юнок, учасників щойно розстріляної демонстрації».

Фундуклеївська — колишня назва (до 1919 р.) вулиці Леніна в Києві. У 1869 р. названа за прізвищем київського губернатора І. Фундуклеєва.

Хай живе моя вітчизна! (нім.) — Ред.

Хай живе революція! (нім.) — Ред.

Васильків — райцентр Київської області, заснований в другій половині X ст. князем Володимиром.

Сірожупанники — батальйони, сформовані в Австро-Угорщині, в таборах для полонених з солдатів-українців.

Мотовилівка — село Любарського району Житомирської області.

Фастів — райцентр Київської області, залізничний вузол, відомий з XV ст.

… «січові стрільці» роззброювали тут гетьманських сердюків. — У січні — лютому 1919 р. в Кам'янці-Подільському частина колишніх міністрів створила озброєний загін «Комітет врятування республіки», який став на платформу визнання Радянської влади і виступив проти петлюрівців, але був ними розбитий.

Немає імперії! (угор.) — Ред.

Антанта — імперіалістичний блок Великобританії, Франції, царської Росії, так звана Троїста угода. Сформувався в 1904–1907 рр. У ході першої світової вший проти держав німецької коаліції Антанта об'єднувала понад 20 імперіалістичних держав (США, Японія, Італія та ін.). Крах антирадянської інтервенції поглибив імперіалістичні суперечності між учасниками Антанти, що призвело до її розпаду на початку 20-х років.

… останній Габсбург — Карл — вже два дні як заявив про зречення від престолу. — Карл І (1887–1922), імператор Австрії і король Угорщини з династії Габсбургів. У ході революції 1918 р. 11 листопада зрікся престолу в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині.

Геть війну! (нім.) — Ред.

До тюрми! (угор.) — Ред.

До штабу! (угор.) — Ред.

«Тореадор! Сміливіш в бій!» — арія Тореадора з опери французького композитора Жоржа Бізе (1838–1875) «Кармен» (1874).

Коростівці — село Жмеринського району Вінницької області.

Чоп — місто в Закарпатській області, великий залізничний вузол на кордоні з Чехословаччиною і Угорщиною.

По шосе від Ружави, Браїлова, Северинівки, шляхами від Станіславчика, Сербинівців, Жуківців, дорогами з Межирова, Тартака і Потоків… — села Жмеринського району Вінницької області.

… Тиса-Фюред під Дебреценом… — місто в Угорській Народній Республіці.

… круппівська польова тридюймівка… — тобто гармата, виготовлена на металургійних заводах німецького концерну Круппа, заснованого в 1811 р.