Читати книгу - "Рушниці Авалона"

— Я тебе розбуджу.

Я дивився, як Ганелон йде до хати стежкою. Він, звичайно, був правий, але я не прислухався до його поради. Ретельно обмірковуючи деталі свого плану, я намагався знайти якісь прорахунки. Їх не було. Я допив віскі, поставив склянку на лавку, встав і підійшов до паркану, залишаючи за собою шлейф з тютюнового диму. У спину мені світив місяць, до світанку залишалося кілька годин. Я твердРДО вирішив не повертатися в будинок Бенедикта і тепер вирішив знайти затишне місце і трохи подрімати.

Через двісті кроків я, природно, побачив зліва в долинці невисокий гай. Ретельний огляд підтвердив, що тут недавно копали землю, але у мене не виникло бажання витягати тіла і вивчати їх при місячному світлі, — я волів повірити Ганелону на слово. Я і сам не знав, що мене сюди привело. Хвороблива цікавість, напевно, адже спати поруч із трупами я не збирався.

Я повернувся в сад, звернув зі стежки і відразу ж побачив невелику галявинку, оточену густим чагарником. Я розстелив плащ на високій м'якій траві, вдихаючи її аромат, сів зручніше, стягнув чоботи, поставив босі ноги на землю і з полегшенням зітхнув.

Недовго мені залишилося чекати, подумав я. Відображення — алмази — рушниці — Амбер. Я йду. Всього рік тому я заживо гнив у підземеллі, тисячі разів перетинаючи межу, яка відділяє безумство від відчаю, а божевілля від здорового глузду. Тепер же я був вільний, міцний духом, мав чіткі плани на майбутнє. Я став силою, з якою не можна було не рахуватися, силою, куди більш грізною, ніж п'ять років тому. І на цей раз мені ні з ким ділити ні успіх, ні гіркоту поразки.

Ця думка була мені приємна. Радіючи з відчуття м'якої трави під ногами, теплоти, що розливається по тілу після кількох добрих ковтків віскі, я вибив люльку, почистив її, поклав у кисет, потягнувся, позіхнув і приготувався до сну.

Раптово я помітив якийсь рух удалечині й, піднявшись на лікті, почав напружено вдивлятися в темряву. Мені не довелося довго чекати. По стежині, часто зупиняючись, повільно йшов чоловік. Він зник за деревом, під яким ми з Ганелоном сиділи на лавці, і досить довго не з'являвся, потім вийшов з-за стовбура, зробив кілька кроків, завмер на місці і рішуче попрямував в мою сторону, продираючись крізь чагарник. У місячному світлі чітко були видні знайомі мені риси обличчя.

— Наскільки я розумію, твої апартаменти тебе не влаштовують, мілорде Корвін, — сказала Дара.

— Помиляєшся. На подвір'ї стоїть така прекрасна ніч, що я не втримався від спокуси і вирішив поспати на природі.

— А що спокусило тебе минулої ночі? Пам'ятається, дощ періщив як з відра. — Вона сіла на краєчок плаща. — Ти теж тут спав?

— Минулої ночі я взагалі не спав. Мене не було в Авалоні.

— А де ти був?

— Просівав пісок на морському березі.

— Яка нудьга!

— Не сперечаюся.

— Після того, як ми побували на іншому Відображенні, я весь час думаю про те, що ти розповів.

— Не дивно.

— І тепер майже не сплю. Я бачила, як ти повернувся, підслухала твою розмову з Ганелоном і знаю, що ти залишився один.

— Ти не помилилася.

— Я повинна потрапити в Амбер. І пройти Лабіринт.

— Безперечно.

— Зараз, Корвін! Зараз!

— Ти ще молода, Дара. У тебе все попереду.

— До біса, Корвін! Я чекала все життя сама не знаю чого! Невже ти не можеш мені допомогти?

— Ні.

— Чому? Проведи мене по Відображеннях в Амбер, покажи Лабіринт…

— Якщо пощастить, нас уб'ють не відразу, а для початку посадять у суто суміжні камери.

— Дурниці! Ти принц і вільний чинити, як тобі заманеться!

Я розсміявся.

— Я злочинець, оголошений поза законом, моя дорога. Якщо я повернуся в Амбер, в кращому випадку мене негайно стратять. Про гірший я навіть не хочу думати. Швидше за все, Ерік не повторить помилки і покінчить зі мною відразу ж. А заодно з будь-яким моїм супутником або супутницею.

— Оберон ніколи так не вчинив би.

— Якби його спровокували, він зробив би те ж саме. Але я не буду сперечатися. У Амбері править не Оберон, а Ерік, який називає себе монархом.

— З яких це пір?

— Він коронував себе п'ять років тому за часом Амбера.

— А чому Ерік хоче тебе вбити?

— Тому що він не хоче, щоб я вбив його.

— А ти його вб'єш?

— Так. В недалекому майбутньому.

Вона подивилася мені в очі.

— Навіщо?

— Ерік — узурпатор. Трон Амбера мій по праву. Ерік піддав мене приниженням, образам, тортурам, посадив у в'язницю. Він і уявити собі не міг, що я вийду на свободу і знову кину йому виклик. До речі, я теж на це не сподівався. Ерік допустив велику помилку, дозволивши собі розкіш насолоджуватися моїм жалюгідним становищем. Якщо мені пощастить, я такої помилки не зроблю.

— Але ж він твій брат!

— Повір мені, ми з ним знаємо це краще, ніж будь-хто інший.

— Коли ти… Здійсниш свої плани?

— Я вже говорив: постарайся дістати колоду карт і зв'яжися зі мною через три місяці. Якщо не зможеш, я сам тебе знайду, як тільки завоюю трон Амбера. Обіцяю, що ти пройдеш Лабіринт не пізніше, ніж через рік.

— Але ж ти можеш програти!

— Тоді тобі доведеться набратися терпіння. Ти не потрапиш в Амбер, поки Ерік не буде твердо впевнений, що йому ніщо не загрожує, а Бенедикт не рішиться явити тебе двору, тим самим визнавши Еріка законним монархом. Бачиш, Бенедикт так довго не був в Амбері, що багато хто вважає його загиблим. Коли він з'явиться, йому доведеться зайняти певну позицію — за чи проти Еріка. Якщо він буде за, спокійне правління Еріку забезпечено, якщо проти — в країні вибухне громадянська війна. Бенедикт не бажає бути відповідальним ні за те, ні за інше. Ставати королем він теж не хоче. Тільки повним невтручанням у внутрішні справи держави може Бенедикт забезпечити існуючу рівновага сил. Якщо він, не дай бог, з'явиться з тобою в Амбері, зберігаючи строгий нейтралітет (а Бенедикту і це зійде з рук), Ерік знайде спосіб зламати його волю. Твоє благополуччя — прекрасний спосіб для його шантажування.

— Значить, мені не вдасться потрапити в Амбер без твоєї допомоги!

— Не перебільшуй. Все, що я тобі сказав, що лише припущення, засновані на здогадках. Я занадто довго був відірваний від справ і нічого не можу стверджувати напевно.

— Ти повинен перемогти! — Вигукнула вона і тут же насупилася. — скажи, якщо ти завоюєш трон, дід тебе підтримає?

— Сумніваюся. Але в цьому