Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"

-Нідочка, так тому і важкий, що золотий! – бешкетно підморгнув, але побачивши, що його гумор не оцінили, мудро вирішив продовжити розповідь:

-Так, а далі у нас хто? Мабуть, товариш Юші, синка божий! - Микита відповів вогневику спокійним поглядом, - хто не знає, знайомтеся! Справжній бог, прошу любити та шанувати. Син Стрибога!

-Микита, це правда? - запитала Свирянка.

-Правда. Сам нещодавно дізнався, - відповів Микита.

-Як це можливо? Ти казав, - звернулася до вогневика, - що боги давно покинули людей.

-Покинули, але потомства наробили. Багато їх ще по білому світі -  сплять, години своєї чекають. Прокидаються, коли треба.

-У якому сенсі сплять? Де?

-Хто де... Микита ось, у лісі лісника нашого, там він його і знайшов, так, Берлак?

Гор відвернувся, не відповівши.

-Здурі-і-іти! - протягла Стьопка, - ніхто випити не хоче?

На столі матеріалізувався заповнений домашньою горілкою графин та 8 чарок.

-Кому наливати, га? – поцікавилася Лукерія.

-Я вип'ю! - обізвався Антон.

-А я, Стєша, відмовлюся. Інакше… – похитав головою Гор.

-Йому не можна, надто буйний, - підколов Микола, - хутром обросте, дряпатися полізе.

-Обов'язково! Потім! Коли вийдемо! – пообіцяв лісник, хруснувши пальцями.

-Тремчу, долоні потіють!

-Ох-ох-ох, - пробуркала охоронниця, - один задериха, інший неспустиха! Годі вже, чи водички принести?

-Давайте продовжимо! - Стьопка перекинула повну стопку, не кривлячись, чорним хлібцем занюхавши, - зіп'юся з вами!

-Не можна, панночко, у горілці і богатир потоне! - занепокоєно сказав Єгорич, прийнявши її слова всерйоз, - якщо втомили, хай їх Конопатка на мороз виставить!

-Якщо ведогонь рипнеться, іншого шансу не буде! - сказав вогневик дивну фразу, подивившись кудись поверх голів.

-Він просив баяти від нього, мовляв уне є добра смерть, негли злий живіт! – сказав Єгорич.

-Хоробро мовити вміють багато, а розуміти страх - ніхто! – хмикнув вогневик.

-Так, стоп! - Степанія грюкнула по столі, - ти що, пень старий, - вона піднялася на ноги, уперши руки в боки, - погрожуєш моєму будиночку?!

-Що, ти, Нідушко! - примирливо підняв руки, - ми так, жартома!

-Ще один гуморний голубок з твоєї голуб'ятні, - вона випила другу чарку, зі стуком поставивши її на стіл, - не подивлюся, що ти у нас безсмертний, вріжу - лося обженеш!

Гор зареготав так, що задзвеніли шибки, а решта пирснула.

-Моя дівчинка! Так тримати! - видавив він з себе, коли заспокоївся, - а я допоможу!

-Амазонко! -Антон теж розсміявся, - звідки лексикончик?

-В інсті прочитала, - засоромилася Стьопка, сідаючи на місце, - говори Микола, але тільки не біси!

-Фі, Нідочко, як не соромно, - погрозив пальцем вогневик, вдавши, що не образився, - гаразд, твоя територія, підкоряюся... Ну, хто наступний? Давай ти, друже? - обернувся до сусіда, - та ти не соромся, твоїм даром пишатися треба.

-А я і не соромлюся, - відповів колишній вояка, - не хочеться Стьопушку засмучувати…

-А що такого, Пєтю? – стурбувалася господиня, подумавши, що зараз почує щось погане. А їй чомусь зовсім не хотілося розчаровуватись у дбайливому та добродушному сусіді.

-Сам скажеш? - запропонував Микола, - чи я?

-Давай, ти…

-Добре. Він - Чаур.

-Це хтось поганий?!

-Навпаки! Сильний обережник! Його погань, як вогню боїться, обійде за кілометр!

-А в чому підступ? - не зрозуміла Стьопка, - чому я можу засмутитися?

-Дурниці. Може чула люди похилого віку казали: «Чур мене!»? Просять захисту, отже.

-Чула у кіно.

-Раніше дома і подвір’я захисними чурками-стовпами огороджували. Так ось, наш чаур думає, що виявиться непотрібним тобі, від того, що твій дім і без нього добре захищений.

-Ну що ти, Пєтю, - пожурила сусіда Степанія, - захисту багато не буває!

-Що ще про чаура сказати хочу, що це рідкість, коли в його віці він ще не знайшов собі супутницю і не оточив її захисними мережами, - похитав головою вогневик, - не інакше, як на тебе чекав. Ось тільки не зрозумію, куди дівав енергію?

-В армії і віддавав. Я на кордоні служив, – скромно відповів Славний.

-Логічно, не подумав... Врахуй, Нідо, з таким обережником і дітей залишити не страшно, найкраща нянька буде!