Читати книгу - "Небажана для владного боса, Адалін Черно"

— Це я, Вадиме. Тая. Я… Ми з вами зустрілися два місяці тому в готелі. Після того, як ми провели разом ніч, я… завагітніла. У нас з вами буде дитина, — вже зовсім тихо додаю, мнучи в руках багатостраждальну сумочку.
Його брови підскакують в подиву. Вадим окидає мене швидким поглядом з голови до ніг. Невже справді не впізнав? Чи просто прикидається? Та за мить вираз обличчя стає жорстким, кам’яним, злим.
— Крихітко, я схожий на мецената? — з цинічною усмішкою карбує, чим повністю дезорієнтує мене. — Чи, може, на дурня? — гарчить. — Забирайся. І щоб я тебе більше не бачив.

***
Ми провели ніч разом, а потім він поїхав. Я думала, так склалися обставини, але з'ясувалося, що я йому просто не потрібна.