Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

– Куди зібралася така гарна? – зацікавлено питає. 

– У мене зустріч, – кажу. 

– З хлопцем? 

– Це допит, Сашо? – усміхаюсь. – У мене є деякі справи. 

Залишаю його на сходах і йду далі. Я не можу зрозуміти, чому всім так важливо почути від мене пояснення. Хіба я зобов'язана це робити? 

Штовхаю важкі дерев'яні двері і переступаю поріг. Зупиняюсь під навісом гуртожитку й одразу помічаю BMW Яна. Він теж мене бачить і навіть салон залишає. Дарма, тому що студенти, які сидять на лавках, або ж просто гуляють тут, одразу ж на нього витріщаються. 

Кілька разів глибоко вдихаю і наближаюсь до нього. Чим менша між нами відстань, тим більше хмуриться Ян. 

– Звідки у тебе футболка Дана? – цідить сердито.

– Це довга історія, – усміхаюсь. – А що? Тобі не подобається? 

Ян нічого не відповідає. Він йде до пасажирських дверей і відчиняє їх для мене. Чекає, поки сяду всередину, і свердлить поглядом, наче це я причина його бід. 

– Куди ми їдемо? – питаю, коли Ян повертається за кермо і автівка починає рухатись. 

– Спочатку в магазин. Куплю тобі іншу футболку, – заявляє, а я… власним вухам повірити не можу. 

– Здурів? Навіщо мені інша? – випалюю. 

– Моя дівчина не буде ходити у футболці мого брата! – чергова дурня вилітає з його рота.

– Я не твоя дівчина! – злюсь. – Досить говорити цю дурню! 

Ян так різко гальмує, що ремінь безпеки боляче врізається у шкіру. Він скеровує автомобіль на узбіччя, а вже наступної миті повністю повертається до мене обличчям, ще й нахиляється, щоб бути ближче. 

– Будь-яка інша дівчина на твоєму місці стрибала б до неба від моєї пропозиції, – заявляє. 

– Так я не будь-яка, – фиркаю. – Я вже говорила, що ти мені не подобаєшся! Що з моїх слів ти не зрозумів?

– Я хочу дещо спробувати. Один експеримент. І ти мені у ньому допоможеш, – заявляє, а мені ще більше лячно стає. Взагалі не знаю, що у цього божевільного в голові. 

– І не подумаю! Шукай собі іншу ідіотку для експериментів! – кажу і збираюсь відстібнути ремінь безпеки, але несподівано Ян накриває мою руку своєю, і я завмираю. 

Він занадто близько. Однозначно задумав щось. Але навіщо йому я для цього? 

Нічого сказати він не встигає, тому що його телефон починає дзвонити і Ян різко відривається від мене. Хапаюсь за двері, але саме в цей момент він блокує замки і втекти я не можу. 

– Слухаю! – відповідає невдоволено і кілька секунд слухає співрозмовника. – У мене справи зараз. Серйозні. 

Затамовую подих і намагаюсь дослухатись до розмови. Чути погано, але голос однозначно чоловічий. 

– Добре, скоро буду, – цідить Ян зовсім невесело і кидає телефон на торпедо автомобіля. Знову вклинюється у потік автомобілів і йде на обгін. –  Плани змінилися. Треба в одне місце заїхати.

– Прекрасно! – кажу. – То, може, випустиш мене? 

– Ні, – коротко і сухо. 

– Яне, що за ігри? – вибухаю від обурення. – Я не збираюсь бути твоєю лялькою! У мене і свої плани є!

– Твої плани зачекають, – бурчить. – А мені треба дещо перевірити. 

Розумію, що говорити з ним немає сенсу, і замовкаю. Тільки-но Ян проведе свій експеримент, я скажу йому все, що думаю, і відправлю під три чорти. Ну а оскільки я сама сіла до нього в машину, тепер треба вигрібати наслідки. 

Не знаю, куди ми їдемо, але інтуїція підказує, що нічого хорошого мене там не чекає. Ну що ж, перевірю її і заодно більше дізнаюсь про Яна Мазура. Впевнена, таємниць у нього не менше, ніж у мене самої…