Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 31.

- Значить, все-таки я мав рацію, і ти заскакуєш на перший-ліпший член?! - Прогарчав він це крізь зуби і я почула, як ті заскрипіли.   

  

- Ну, чому ж на перший-ліпший?! Твій я обходжу стороною, - по суті, ми зараз обидва називали мене шльондрою, але тільки він серйозно, а я навіть не бачила сенсу його переконувати в протилежному.   

  

- Варто було ще тоді трахнути твою горлянку! Бачу так і не знайшлося гідного кандидата, хто зміг би заткнути тобі рот?   

  

- Ой, та гаразд... з твоїм то маленьким членом? - Я все-таки не стрималася і зареготала, - ти максимум ясна можеш полоскотати.   

  

- Сука! - Я упустила момент, коли у хлопця зірвало дах і він кинувся до мене, - зараз я покажу тобі свій маленький член! Відполіруєш його по повній програмі!  - І я почула, як він почав розстібати ширінку.   

  

- Відпусти мене ідіот! - Я почала кричати, але Себ був сильніший за мене і вже пхнув мене животом на стільницю, а його пальці почали забиратися до мене під халат. Побачивши перед собою вилку, я навіть не роздумуючи потягнулася до неї рукою.   

  

- Зараз засаджу так, що сама будеш просити про добавку!   

  

Схопивши вилку, я замахнулася і засадила її в ногу цьому придурку. Той тут же завив від болю, спочатку міцніше стискаючи мою шкіру, але потім прибрав від мене свої брудні руки, схопившись за місце проколу. Поправивши на собі халат, я розвернулася і ще раз натиснула на основу вилки в нозі хлопця і трохи смикнула її на себе, той заверещав сильніше.   

  

- Наступного разу я не схиблю і засаджу її прямо у твій маленький член! Так що радій, що поки що я не позбавляю твою наречену такій маленькій радості, - я нахилилася і прошепотіла йому на вухо, бачачи як його очі потемніли від болю упереміш з ненавистю.   

  

І тут я зрозуміла, що ще трохи й це видовище побачили б наші матері, а шокувати їх незайману ванільну психіку, дарма що у кожної було по кілька дітей, не хотілося. Збочені сексуальні ігри - ось як це виглядало збоку.   

  

- О, бачу ви згадуєте минуле і наверствуєте втрачені роки, - ці слова належали моїй матусі, яка з задоволеним виглядом дивилася на нас і змовницьки підморгнула. О, тут вона мала слушність, цьому придурку вже давно потрібно було дати відсіч, та тільки я не вирішувалася. Думаю, після сьогоднішнього дня він зрозумів, що такі "залицяння" були не в моєму смаку.   

  

Себ стояв злегка зігнувшись, і вже встиг витягнути вилку зі своєї ноги, а я до нього нахилялася і шепотіла свою фразу на вухо. Напевно, з боку було схоже, що ми фліртуємо.   

  

Джорджина промовчала, але по її погляду я зрозуміла, що і вона була не проти того, що відбувається. Ці дві свахи знову захотіли звести мене і цього придурка разом? Ні, ні й ще раз - ні. Краще вже тоді зібрати речі й повернутися в будинок психопата, навіть там сценарій обіцяв бути краще.   

  

- Ну, ти піді мною ще побавишся, підстилка, - він стояв злющий і притримував рукою ногу. Не думаю, що я сильно проштрикнула його шкіру, хоча через тканину штанів проступило кілька крапельок крові, - це буде несподівано і приємного для тебе в цьому буде мало.   

  

Я не стрималася і натиснула на його руку, якою він притискав поранене місце. Хлопець почав злегка стогнати, а наші матері, почервонівши, поспішили покинути кухню. Напевно, вирішили, що заважають нам миритися.   

  

- Ще раз до мене наблизишся і пошкодуєш, мерзенна тварюка! - Прошипівши ці слова я попрямувала на вихід. 

  

Все! Це було останньою краплею! Час збирати речі та валити з цього болота, яке засмоктувало мене все більше і більше. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно