Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

Мирослава

Вихідні, що настали, я провела в напруженій самоті. Напевно він був із дружиною. Як же огидно було ділити коханого чоловіка. Але, що я могла вдіяти? Я сама привела нас до такого ставлення. Можливо, якби я поступилася йому раніше, все було б по-іншому. Можливо, ні. Сенс тепер гадати?!

У понеділок на роботі настрій був гірший нікуди. Та й працювати зовсім не хотілося. До всього була повна апатія.

Тупо втупившись в екран, я не помітила тиші, що настала навколо. Слух уловив лише стукіт підборів, що завмер біля мого столу. Піднявши очі від монітора, я обімліла. Переді мною стояла красуня дружина Ігната. Ідеальна в усьому. Таким жінкам у слід обертаються поголовно всі чоловіки.

- Мирославо, добрий день! - люб'язно привіталася вона.

- Слава! - машинально поправила, почуваючись нікчемою перед її досконалістю і перед своєю принизливою роллю коханки.

- Так, Слава! - мило посміхнулася, - Ми могли б поговорити наодинці?

Я подивилася на всі боки. Усі витріщалися на нас, хто здивовано, хто зловтішно, а кілька місцевих хлопців захоплено на мою співрозмовницю.

- Так, звісно! - я встала і пішла на вихід.

Таке мало статися, адже Ігнат мене не приховував. Тільки вона чомусь зволікала. Вважала нижче своєї гідності зі мною зустрічатися?! Було нудно від себе в цей момент. Я розуміла, що чинила і чиню неправильно і навіть підло, але не могла вже відмовитися від Ігната.

Ми зайшли в порожній конференц-зал.  

- Гадаю, викать одне одному буде безглуздо, - з усмішкою почала вона.

Я змогла лише кивнути. Не хочу перебувати тут. Не хочу її слухати. Я розуміла, про що зараз ітиметься, але все закінчиться тільки тоді, коли Ігнат сам мене кине.

- Славо, ми з Ігнатом одружені вже рік. До шлюбу зустрічалися п'ять років, - початок багатообіцяючий, - Тут розумієш яка річ?! Я прекрасно знаю, що він мені зраджує. Завжди зраджував, але завжди повертався до мене. І я його постійно пробачаю. Тому що люблю. І він мене любить. Я це знаю, повір мені! Він за природою полігамний, але я його вибрала і це мій хрест.  

Слухати все це було, м'яко кажучи, неприємно. Вона не поспішаючи відкрила сумочку і дістала невеликий конверт. Я не зводила з нього очей, відчуваючи паніку, що повільно підкрадалася.

- Я прийшла до тебе, тому що Ігнат щось аж надто захопився тобою. Я особливо не хвилювалася, адже щоразу, йдучи від тебе, він повертався додому, до мене, в наше ліжко. Але обставини змінилися.

Вона простягнула мені конверт зі словами:

- Я не проти його маленьких витівок, адже користуватися презервативом, крім дому, його золоте правило. Ігната вже не змінити. Він просто такий. Ці фотографії тільки за три останні тижні, дати в кутку.

Я не могла взяти цей конверт, і вона зі зітханням поклала його на стіл.

- Славо, мені тебе шкода! Чесно! Ігнат і раніше заводив крім них, - вона кивнула на конверт, - постійних коханок, але завжди все закінчувалося однаково, вони йому набридали. І більше їх не буде в нашому житті. Я вже говорила, що обставини змінилися. Так от, коли він у п'ятницю вночі повернувся з відрядження, то наказав мені більше не пити протизаплідні. Сказав, що хоче дитину. І всі вихідні працював над цим. Я була в шоці! Раніше він не хотів поспішати. Не підкажеш, чому передумав? Ти ж із ним була.

Тільки коли за нею зачинилися двері, я дозволила собі спертися руками об стіл. У голові стояв суцільний гул. Руки ходили ходуном. Це не правда! Це не правда! Це не правда! Немов мантру повторювала я. Просто слова ошуканої жінки. Якось вдалося взяти себе в руки, і я відкрила злощасний конверт.  

"Я трахаюсь тільки з тобою!" - саме ця фраза Ігната звучала в мене в голові, поки я переглядала фотографії. Ось поруч із ним сидить брюнетка і вони не по-дитячому цілуються в якомусь ресторані. Його рука в неї під сукнею. Дата, минула субота. Нічний клуб, Ігнат розслаблено сидить на дивані, розкинувши руки на спинку, а в нього між ніг руда голова. Дата, десь у середині позаминулого тижня. Він виходить із машини з черговою брюнеткою. На вулиці темно. Попереду готель. Дата, десь два тижні тому. Якась кімната з приглушеним світлом, блондинка і повноцінне злягання. Дата, наш від'їзд у середу в його відрядження... і так далі. Усі фотографії були більш ніж красномовні.

"Я трахаюсь тільки з тобою!" і ще з туєвою хмарою повій. Я для нього нічого не значу. Ніхто для нього нічого не значить, крім дорогоцінної дружини, від якої він хоче дитину. А чоловіки зазвичай хочуть дітей від коханих жінок. У мене почалася істерика, що вилилася в ненормальний сміх. Яка ж я ідіотка! Навіть самій собі не зізнавалася, але мріяла, щоб він кинув дружину заради мене. Виявилося, що я одна з його тимчасових дівок. Наївна дурепа! Дозволила собі сподіватися. Минуле мене нічому не навчило.

Поступово істерику змінило гнітюче отупіння. Я вийшла на вулицю, притиснувши фотографії до грудей. Йшла не розбираючи дороги, не відчуваючи сліз, що котилися з очей. Деякі люди обходили мене як чумну, деякі, не помічаючи мого стану, з необережності штовхали.

Раптово хтось ззаду схопив за лікоть і різко розвернув до себе, через що фотографії розсипалися по асфальту. Усвідомивши, хто переді мною стоїть, у мене почалася істерика.