Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Мій мозок здавався, ніби розплавлявся, перетворюючись на щось тепле та безформне, коли його руки ковзали по моєму тілу.

— Та ні, просто хочеться подивитися, як далеко ти готовий зайти, — я спробувала вдати з себе впевнену, але мої слова прозвучали майже пошепки, майже як прохання.

Він швидко позбувся залишків нашого одягу, ніби це було найприроднішим у світі. Даніяр підняв мене трохи вище, і я інстинктивно обвила його ногами, притискаючи ближче до себе, відчуваючи кожен м’яз його тіла. Його дихання стало важким, майже гарчанням, коли він увійшов у мене різко й глибоко, змушуючи мене вигнутися від задоволення. Я вчепилася в його плечі, ніби трималася за останню надію на контроль, але цей контроль був давно втрачений.

Жодних слів не потрібно – усе сказало наше з'єднання, швидке, інтенсивне, таке гаряче, що здавалося, ми горіли у власних бажаннях. Його рухи були рішучими, майже жорсткими, але це тільки розпалювало нас обох сильніше. Він заповнював мене до межі, кожен поштовх був владний, вимогливий, змушуючи мене втрачати контроль і відчувати знову і знову цю напругу. Мій розум повністю занурився у хвилі задоволення, а тіла танцювали в одному ритмі. Він не давав мені жодної можливості зупинитися або зосередитися, змушуючи мене віддаватися цій дикій пристрасті. Важке дихання, швидкі рухи, і ця нестримна енергія, що вирувала між нами, змушували моє серце битись шалено. Даніяр був невблаганний, його ритм не знижувався ні на мить, і врешті-решт усе вибухнуло в нас обох, як вулкан, що давно чекав свого часу.

Коли все закінчилося, і наше дихання почало вирівнюватися, я відчула легкий відгук реальності, який почав повертатися до мене. Все, що ми тільки що зробили на столі Яни, здавалося, було сном — таким яскравим і чітким, що навіть після пробудження важко було повірити, що це дійсно сталося. Я ледве зібрала сили, щоб піднятися з цього столу. У кімнаті панувала тиша, яку лише переривало наше важке дихання і легке шелестіння одягу, що ми повільно збиралися назад на себе. Мої ноги трохи тремтіли, і я відчула, як їхні м’язи напружилися після такого шалено гарячого заняття.

Я провела рукою по своєму волоссю, намагаючись привести його в порядок, але це було майже марно. Моє тіло все ще палахкотіло від дотиків Даніяра, і це спалююче відчуття поширювалося до кожної клітини моєї шкіри. Його губи, його руки, навіть його дихання залишали відбиток на моєму тілі, і цей відбиток не зникне так легко. Я відчула, як його погляд ковзає по моєму тілу, коли я нахилилася, щоб зібрати з підлоги свій бюстгальтер і спідницю, що залишилися в стороні від столу. Він уважно спостерігав за мною, коли намагалася тремтячими пальцями застебнути останні ґудзики своєї спідниці. Я не могла не згадати, як його пальці лише мить тому легко ковзали по цих ґудзиках, розкриваючи їх один за одним. Ця згадка змусила мене знову відчути легкий трепет, і я зробила глибокий вдих, намагаючись заспокоїти своє серце. 

— Що? — запитала я, помітивши його усмішку.

— Нічого, — він нахилив голову, спостерігаючи за тим, як я застібаю останній ґудзик на спідниці. — Просто цікаво, чи тепер ти зможеш працювати з тими ж думками, що й раніше.

Я ледве стримала усмішку, відвернувшись, щоб він не помітив мого обличчя. Зробила глибокий вдих, відчуваючи, як у мене в серці продовжує вирувати те, що ми щойно пережили.

Він піднявся, одягаючи свою футболку, і я спостерігала, як його сильні руки рухалися. В його діях було щось надзвичайно привабливе, щось, що змушувало моє тіло реагувати на його кожен рух. Це було так дивно і так шалено водночас — я знала, що цей чоловік може звести мене з розуму лише одним поглядом.

Стіл був трохи вологим від нашого тепла, і я не хотіла залишати жодних слідів, тому дістала серветки з сумки й ретельно протерла поверхню, повертаючи їй бездоганний вигляд. Чоловік стояв поруч, спостерігаючи за моїми діями, і я відчула, як він легенько усміхнувся, коли я старанно витирала кожен куточок столу. Його увага була такою зосередженою, що я ледве стримувала усмішку, намагаючись виглядати серйозною.

Коли стіл знову був чистим, я дістала свій телефон і швидко набрала повідомлення Яні.

Я: 1:1.

Довго чекати не довелося. Її відповідь була миттєвою, сповненою нерозуміння і паніки:

Корнієнко: Щооооо?

Я на мить замислилася, перш ніж відповісти, але цей момент був солодким.

Корнієнко: Ні. ТИ БРЕШЕШ. Так? З ким?

Я усміхнулася, дивлячись на екран телефону, і без вагань відправила наступне повідомлення:

Я: Це правда. Я хоч раз брехала?

І ось нарешті, Яна замовкла на кілька секунд, перш ніж надіслати останнє коротке повідомлення:

Корнієнко: Ні...

Цей простий обмін повідомленнями приніс мені невимовне задоволення. Мені подобалося відчувати цю перемогу, хоча я й знала, що гратися з такими речами може бути небезпечно. Я вимкнула екран і поклала телефон назад у сумку. Коли я підняла очі, Даніяр уже стояв поруч із моєю шкіряною курткою в руках.

— Схоже, що ти тепер виграла цей раунд, — промовив він з легкою усмішкою. — Але за це ти будеш винна мені одне бажання.

— Бажання? А якщо я відмовлюсь? 

— В такому разі я придумаю щось інше, — відповів він, натякаючи на те, що моя відмова не зупинить його. — Але ти ж не з тих, хто відступає перед викликом, правда?

Я скептично підняла брову, розмірковуючи, чи варто йому дати це бажання. Але гра була цікавою, і мені захотілося побачити, до чого це призведе.

— Гаразд, — зітхнула я, удаючи, що це рішення далося мені нелегко. — Але не думай, що я так просто погоджуся на будь-що.

Його теплі пальці торкнулися моїх плечей, коли він допоміг мені одягти куртку. Цей дотик був ніжним, турботливим і надзвичайно інтимним, таким, що відразу викликав у мене бажання втекти.