Читати книгу - "Знак Хаосу"

Я простягнув руку і провів по її щоці тильною стороною долоні.

— Очікується, що я скажу щось хороше про вас, якщо хтось мене запитає, тільки і всього, і за це ви організуєте вбивство когось, чию адресу та ім'я я надам. Правильно?

— Якщо коротко, то так, — відповіла вона.

— Це змушує мене гадати, чому ви думаєте, ніби зумієте скоїти вбивство краще, ніж змогли б ми. У нас по цій частині великий досвід.

— У нас є, як ви висловилися, секретна зброя, — сказала вона. — Але я думала, що для вас це особиста справа, а не державна, і ви не хочете втягувати в неї нікого з інших членів сім'ї. До того ж, при наданій мною послузі не можна буде знайти ніяких кінців.

Знову купа натяків. Можливо, вона мала на увазі, що я, на її думку, не довіряю всім присутнім тут, або що мені не слід їм довіряти? Або вона просто думала вголос, грунтуючись на амберській історії інтриг всередині сім'ї. Або вона навмисно намагалася розворушити конфлікт поколінь? Чи буде це якимось чином відповідати політиці Бегми? Або… Можливо, вона здогадалася, що така ситуація існувала, і пропонувала мені усунути члена сім'ї? А якщо так, то невже вона вважала мене настільки дурним, щоб доручити цю справу комусь іншому? Або навіть обговорювати таку ідею і, таким чином, дати Бегмі можливість отримати достатньо доказів для якоїсь влади наді мною? Або…

Я вирішив далі не роздумувати. Мене порадувало, що розумові процеси нарешті таки проявилися звичним чином, належним для атмосфери, що панує в моїй родині. Оволодівати таким навиком мені довелося довгий час, але тепер він викликав приємне відчуття.

Проста відмова відразу відкинула би все вищевикладене. Але, з іншого боку, якщо я трохи підіграю їй, вона може виявитися цікавим джерелом інформації.

Тому я сказав так:

— Ви вб'єте кожного, кого я назву? Будь-кого?

Вона дуже уважно вивчила моє обличчя. А потім відповіла:

— Так.

— Ви повинні ще раз вибачити мене, — сказав я, — але роблячи такий свій вчинок заради такої невловимої речі, як моя добра воля, ви змушуєте мене сумніватися у вашій добрій волі.

Обличчя її почервоніло. Я не знав, чим це викликано — рум'янцем або гнівом, тому що вона відразу ж відвернулася. Мене, однак, це не стривожило, так як я був впевнений, що на цьому ринку командує покупець.

Я повернувся до їжі і зумів проковтнутиить кілька ложок, перш ніж вона знову присунулася до мене.

— Це означає, що ви зайдете сьогодні ввечері? — Запитала вона.

— Не можу, — відмовився я. — Я буду абсолютно зайнятий.

— Я можу повірити, що ви дуже зайняті, — сказала вона, — але чи означає це, що ми взагалі не можемо поговорити?

— Це цілком залежить від того, як складуться справи, — сказав я. — Зараз я беру участь у безлічі справ і, можливо, скоро покину місто.

Вона трохи здригнулася. Я був упевнений, що вона подумувала запитати мене, куди я відправлюся, але вирішила, що краще не варто.

— Це недобре, — сказала вона потім. — Ви відмовляєтеся від моєї пропозиції?

— Угода можлива тільки цим вечором? — Запитав я.

— Ні, але, як я розумію, вам загрожує якась небезпека. Чим раніше ви зробите хід проти свого ворога, тим раніше будете спати спокійно.

— Ви відчуваєте, що я в небезпеці тут? У Амбері?

Вона з хвилину похитнулася, а потім відповіла:

— Ніхто і ніде не в безпеці від досить рішучого і вмілого ворога.

— Ви вважаєте, що загроза буде зсередини? — Поцікавився я.

— Я попросила вас назвати особу, — зауважила вона. — Вам краще знати.

Я негайно відступив. Ця пастка була занадто проста і вона явно її відчула.

— Ви дали мені поживу для роздумів, — сказав я, повертаючись до їжі для шлунка.

Через деякий час я помітив, що Білл дивиться на мене так, наче хоче щось сказати. Я ледве помітно похитав йому головою і він, здається, зрозумів.

— Тоді, може, за сніданком? — Почув я її слова, — ця подорож, про яку ви говорите, може виявитися фатальною для вас. Було б непогано залагодити справу до вашого від'їзду.

— Найда, — промовив я, як тільки проковтнув те, що було в роті. — Я хотів би мати ясність у питанні про своїх благодійників. Якби мені можна було обговорити це з вашим батьком…

— Ні! — Перебила вона. — Він нічого не знає про це!

— Спасибі. Ви повинні бути поблажливі щодо моєї цікавості до винахідників цього плану.

— Немає потреби шукати десь ще, — заявила вона. — Задум цей цілком мій.

— Деякі з ваших колишніх заяв змусили мене зробити висновок, що у вас є особливі зв'язки в розвідувальному загоні Бегми.

— Ні, — заперечила вона, — тільки звичайні. Пропозиція ця моя приватна.

— Але повинен же буде хтось… привести у виконання цей задум.

— Це єпархія секретної зброї.

— Я повинен знати про неї більше.

— Я запропонувала вам послугу і пообіцяла повну анонімність. А по частині коштів більше заглиблюватися не буду.

— Якщо ця ідея цілком належить вам, то ви, здавалося б, повинні отримати якусь конкретну вигоду з цього. Яку? Яка вам з цього користь?

Вона відвела погляд. І довго мовчала.

— Ваше досьє, — промовила нарешті вона. — Читання його мене… заворожувало. Ви тут один з небагатьох людей, близьких мені за віком, а вели таке цікаве життя. Ви не уявляєте, яка нудна велика частина читаного мною — сільськогосподарські зведення, цифри, вивчення асигнувань. У мене немає нічого, схожого на світське життя. Я завжди на чергуванні. Будь-яка відвідувана мною вечірка — насправді державний захід в тій чи іншій формі. Я читала ваше досьє знову і знову і думала про вас. Я… Я трохи закохалася в вас. Я знаю, це звучить безглуздо, але це правда. Коли я ознайомилася з деякими з останніх доповідей і зрозуміла, що вам, можливо, загрожує справжня небезпека, то вирішила допомогти вам, якщо зможу. Я маю доступ до всяких державних таємниць. Одна з них дає мені засіб допомогти вам. Застосування секретної зброї піде вам на благо, не заподіявши шкоди Бегмі, але з мого боку було б нелояльним обговорювати це докладніше. Я завжди хотіла зустрітися з вами і дуже ревно ставилася до своєї сестри, коли ви відправилися з нею на прогулянку. І я все ще хочу, щоб ви зайшли до мене пізніше.

Я дивився на неї. Потім підняв келих, немов у її честь, і випив.

— Ви… дивовижні, — сказав я. Нічого іншого я придумати не зміг. Це було або придумано на ходу, або