Читати книгу - "Том 3"

(Показує на лицаря і принцесу.)

Принцеса (слабким голосом)

На бога, не дайте згинути в сьому болоті!

Така ганебна смерть...

(Силкується встати.)

Ой, поможіть!

Лицар (теж хоче встати)

Ой, поможіть!

1-й робітник

Ну, вже самі вставайте, нам не до помочі. Видима смерть страшна.

Лицар і принцеса, помагаючи одне одному, підводяться. В сю хвилину юрба ремісників пориває їх за собою, і раптова людська течія виносить їх па перший виступ гори. Тим часом бидло випирає хвіртку і частину перегородки і вривається на передній план. Хто з людей не встиг вихопитись на гору або ослйзнувся, деручись, той попадає на роги і під ноги бидлові і корає, стоптаний в болоті. Рев бидла, лемент і стогін стоптаних, крик і вигукування тих, що на горі, зливаються в дикий гомін. Підніжжя кришталевої гори заляпано болотом і кров’ю.

Будівничий (до майртрів, що гуртами ліпляться по уступах гори) Панове-браття, треба щось почати.

1-й майстер Що ж, лізьмо вгору.

2-й майстер

Ну, а далі що?

1-й майстер Там буде видно.

Принцеса

Там неволя, браття,

я знаю те.

1-й майстер

Неволя одинокій, а вкупі буде воля.

3-й майстер

Ні, не так, без помочі загинемо всі й вкупі.

Нам треба по товаришів послати.

4-й майстер Кого? Чи не тебе?

3-й майстер

Хоч би й мене!

Скілька голосів (гукають)

Куди ти? Божевільний! Стій! Вернись!

Будівничий

Моя порада ось яка: рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору. Браття, орли недарма гнізда в’ють на горах.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.

2-й майстер Гей, до роботи!

3-й майстер

Гей, до діла, браття!

Лицар (з найниоісчого уступа скелі)

Святий цей запал, а проте даремний.

Що з того буде? Ну, на гору злізем — аж потім прийде влада, може, й військо, і нас примусить злізти знов у діл.

1-й майстер

Так і послухаєм!

Лицар

Кажу: примусить. Коли не силою, то голодом запевне.

1-й майстер В нас є харчі.

Лицар

Надовго ж їх нам стане? 1-й майстер На пару день, поки прибуде поміч.

Лицар Де ж візьметься та поміч?

1-й майстер

Бійся бога! Та що ж се ми за сироти нещасні?

Чей єсть у нас товариші вірненькі, чей озовуться на братерський поклик, чей не дадуть нам пропадати марне!

Лицар

Хто зна, чи посланець до них дістався... і хто тоді про нас подасть їм звістку?

Будівничий

Хто звістку дасть? Пищалі семип’ядні: гук боротьби й червоні короговки.

/ Товариші! в кого жупан червоний, чи хустка, чи сяка-така платина, до палиці чіпляй, то буде прапор.

На кожному щаблі, що ми проб’єм, застромлюймо червону короговку, то будуть наші корогви красіти, то буде наше товариство знати, де наша воля кров’ю зашарілась і де потрібна їх братерська поміч.

Майстри виймають сокири з-за поясів і починають рубати сходи на гору. Дехто дере свого червону одежу і роздав товаришам на

прапорці.

Принцеса

Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила, а золотом рубила у неволі, співаючи невільницькі пісні, чекаючи просвітлої години.

Тепера час — пора покрасуватись мережанці.

Будівничий

Як па вершечку станем, застромимо твій дар.

Молодий хлопець ( рубаючи)

7 Як на вершечку станем,

застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу!

1-й майстер Овва! таж ми його не маєм тута!

Молодий хлопець Недовго й вишити новий.

Принцеса

А хто ж тут з вас вишивати вміє?

Молодий хлопець

Хоч би й ви, ясновельможна панно!

1-й майстер

Бач, як гречно

пастушку величаєш!

Принцеса

Годі, люди, і шана, й посміх не до речі справді принцесі-босоніжці. Вся вельможність лишилась там

(показує в діл), і вже вона не ясна, забруднена, затоптана, забита.

Колись вгорі вона ясніла пишно, та не на радість ні собі, ні людям. Збудовано для неї цілу гору, але за те я прийняла покуту, страшну покуту. Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти, і хто не звик до чистоти кришталю, не тямить, як то тяжко забруднитись. Не так мене діймає біль, як бруд...

Молодий хлопець (до першого майстра)

Що хочеш говори, а жаль мені принцесу-босоніжку.

1-й майстер

Звісно,— краля,

то ти й розкис.

Молодий хлопець

Ні, знаєш, тут не те, а справді, в неї доля надзвичайна...

(ЗадумуєтьсяJ

1-й майстер

От чорт надав задрипанку-принцесу, замість роботи хлопці тільки слинять!

Молодий хлопець стрепенувся і почав завзято рубати гору. Молодий хлопець

Я ще й тебе в роботі переважу!

Та не прогнівайся, що не для тебе й не для таких, як ти, проб’ю дорогу.

1-й майстер А то для кого? Чи не для принцеси?

Молодий хлопець А хоч би й так?

1-й майстер

Нащо вона здалася?

Молодий хлопець Щоб вишила нам цеховий значок.

(До принцеси.)

Чи згода?

Принцеса

Вже ж, молодче, згода щира.

У мене там, у замковій світлиці, мережанок багато срібно-злотих, і прядива, й серпанків — хоч на вибір, хоч з голови мальованку майстерну вам вишию на цеховий значок.

Недарма ж я сиділа там на вишці —

Леся Українка, г, 3 209

майстерниця зробилася з пастушки.

Але тепер, коли я вам потрібна, то поможіть мені зійти на гору, бо ще сама я не зберусь на силі, видимих ран багато й невидимих набралась я, як падала з гори.

Молодий хлопець спускається і подає принцесі руку.

Лицар

Ти йдеш? Ти кидаєш мене?

Молодий хлопець

Лицарю,

ніхто ж вам не боронить з нами йти. Лицар

Розбитий я.

Принцеса

І я розбита, любий, але нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляну на се нове життя, нову роботу.

Як ожила ся мертва, ся холодна моя гора-в’язниця! Глянь! поглянь!

Як мак, цвітуть червоні короговки! Веселки тріскають із-під сокир!

Як весело!

Лицар

Недовго веселитись, либонь, заплакати прийдеться хутко.

Молодий хлопець

Тоді й заплачемо, коли прийдеться. а поки що не гаймося, ходім!

Лицар

Я не піду і вам іти не раджу.

Подумайте, в яку ви путь ідете?

Ви ж не могли товару подолати, а що ж то буде, як надійде військо?

Адже король того не подарує,

що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої