Читати книгу - "Фаворит"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не завадило б нам прилаштувати «двірники» до наших скакових окулярів, — кинув він жартома. — Добрячий буде грязевий душ! У таку кляту годину жоден гусак не зостанеться сухим.
— А як ти попарився в турецьких лазнях? — запитав я, посміхаючись.
— Тобі вже відомо?
— Всі тільки про це й говорять.
— Так йому й треба, дурневі, — лайнувся Сенді.
— А як ти довідався, де його шукати?
— Спитав у матусі… — Сенді раптом осікся, а очі його злякано забігали.
— Так, — мовив я. — То, виходить, це ти надсилав йому оті погрози щодо Болінгброка?
— Звідки тобі відомо?
— Ти любиш такі жарти й ненавидиш Джо… Першу цидулку йому підсунули до кишені в роздягальні Пламптона. Це міг зробити жокей або хтось із обслуги. Проте не букмекер, не тренер і навіть не власник коня. От я й подумав, що той, хто підклав, і той, хто платить йому за шахрайство, — зовсім різні люди. Останній не збирався мститися Джо. Я запитав себе, хто ж тоді хотів би вічно мучити Джо. I згадав про тебе. Ти знав, що він має програти. Коли Джо виграв, ти втратив силу грошей і вирішив будь-що помститися. Ти ходив за ним як тінь і насолоджувався отим його вічним страхом.
— Помста солодка й таке інше? Що ж, ти мене застукав. Але звідки тобі відомо все це?
— Переважно від Джо.
— Дурне базікало! Язик доведе його до біди.
— Мабуть, що так, — погодився я, згадавши п'яні балачки про навмисне «притримування» та конверти з грошима.
— Ти сказав йому, що я надсилав записки? — поспитав Сенді не без тривоги.
— Ні, це тільки погіршило б справу.
— Добре зробив…
— Ну, тоді скажи, звідки ти знав, що Болінгброк не повинен виграти?
Він широко посміхнувся, переступив з ноги на ногу, але змовчав.
— Кажи! — напирав я. — Може, це дасть мені якусь зачіпку щодо справи Білла Девідсона.
Він похитав головою.
— Це тобі не зарадить. Мені Джо розповів.
— Що?!
— Він поділився зі мною в роздягальні. Ти ж знаєш, який він хвалько. А я саме нагодився. До того ж він знає, що я теж іноді «притримував»…
— Що саме він тобі сказав?
— Закликав мене повчитися в нього, коли скакатиме на Болінгброці. Ну, мені, як то кажуть, пальця в рот не клади. Я знайшов охочого поставити на Лейка, що мав неодмінно виграти, коли Джо «придавить» Болінгброка. Але знаєш, що трапилось? Цей дурень не витримав і обігнав. Я ладен був власними руками задушити його. Адже п'ятдесят фунтів для мене чималі гроші…
— А чому ти ждав цілих десять днів, поки послав йому першу записку?
— Просто не здогадався, — щиро признався він. — Зате відомстив йому як слід, чи не так? У нього мало не відібрали права в Челтенхемі, після чого він напився до непритомності й три дні парився з переляку в турецьких лазнях, і все я влаштував! — Сенді аж сяяв. — Побачив би ти його там! Мокра смердюча ганчірка! Він рюмсав і благав мене врятувати його. Мене! Я мало не луснув зо сміху! От відомстив так відомстив!
— I через кодолу в Пламптоні теж ти його перекинув?
— Що ти! — обурився Сенді. — Це він тобі сказав? Кляте брехло! Він сам гепнувся, я бачив. Та пожди, я ще не так його залякаю… — Його руде волосся настовбурчилося, темні очі палали. — Гаразд… я ще не таке придумаю! Спішити нікуди. Він у мене поскаче! Але не думай, я з ним просто гратимусь… — I весело зареготав, потім докинув: — Коли вже ти такий Шерлок Холмс, то як з отією справою? Винюхав щось?..
— Та ні… хоч зараз знаю набагато більше, ніж на початку, й надії не втрачаю. А ти нічого не чув?
— Нічого… То не здаєшся?
— Ні.
— Що ж, зичу тобі успіху! — мовив він, посміхаючись. Служник погукав:
— Жокеї, виходьте! Наближався перший заїзд.
Сенді зодягнув шолом і затягнув шнурки. Потім вийняв штучні зуби — два середні різці верхньої щелепи, загорнув їх у хусточку й пхнув до кишені на вішалці. Він, як і більшість жокеїв, ніколи не виходив на скачку з ними, боячись загубити або проковтнути зопалу. Нагородив мене беззубою посмішкою, махнув рукою і вибіг під дощ.
Лило й тоді, коли я вийшов, щоб скакати на Паліндромі. Піт чекав мене в паддоку. Вода струмками стікала з крис його капелюха.
— Ну й клятий сьогодні день, — мовив він. — Одна втіха, що доведеться мокнути не мені, а тобі. Я вже напився води досхочу, поки скакав. Сподіваюсь, ти вмієш плавати?
— А що? — запитав я.
— Якщо вмієш, то зможеш тримати очі розплющеними під водою.
Я думав, він, як завжди, невдало жартує, але Піт був серйозний. Він показав на окуляри, що бовтались у мене на шиї.
— Вони тобі не потрібні. Одразу заляпає грязюкою.
— Тоді я їх опущу.
— Залиш краще тут — тільки заважатимуть.
Я зняв окуляри й, повертаючи голову, побачив знайомого типа по той бік огорожі. Людей було мало, і я добре роздивився. То був Берт, той, що прогулював коня поблизу фургона в Мейденхедському лісі. Один з водіїв «Марконі».
Він не дивився сюди, але мене з несподіванки ніби раптом ударило струмом. Що він тут робить? Невже пригнався сто сорок миль, аби помилуватися скачкою під дощем? Ой, ні!..
Я глянув на Паліндрома, що плентав по колу під вогкою попоною.
Ось фаворит!..
I я здригнувся.
Бо знав, що десь уже наблизився до негідника, який завинив у смерті Білла, хоч він і досі ще зоставався мені невідомим. Я вперто знехтував оті його «попередження», до того ж залишив аж надто помітний слід і міг із переслідувача сам стати жертвою. Я нутром відчував, що Берт у Брістолі не сам і що мені знову шлють пересторогу.
Але буває так, коли нехтуєш передчуттям, і саме ця хвилина настала. Паліндром — фаворит… Що чинили один раз — можуть повторити; і десь там, на залитій дощем скаковій доріжці, мене вже, мабуть, чекає дріт… Я був певен цього, що б там не говорив здоровий глузд.
Та вже пізно відмовлятися. Паліндром — фаворит, і на нього вже поставлено; він у чудовій формі — не кульгає, у нього не юшить з носа, ані найменшої причини, щоб останньої миті дискваліфікувати його. А коли б я раптом захворів і не міг на ньому змагатися, то мені швидко знайшли б заміну. До того ж я не хотів посилати когось іншого, щоб він налетів на дріт, припасений для мене.
Якщо ж без будь-яких пояснень зніму Паліндрома з забігу, то
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаворит», після закриття браузера.