Читати книгу - "Любов у спадок"

— Будь ти проклятий, Вільяме Дугласе! — вигукнув він, і його слова дивно пролунали в цій порожній залі, лунко відбилися від брудних закіптюжених стін. — Будь ти проклятий!!! Ейлін-Ейлін… Навіщо ти залишила мене тут самого?

Він схопив глека тремтячою рукою і поспіхом, обливаючи вином одяг, випив його великими ковтками, немов боявся, що хтось відніме. Кислий смак напою огидно застигав на губах, викликав печію. Родерік опустив скуйовджену голову на стіл, обхопив її руками й затих.

— Нічого, незабаром усе зміниться, — прошепотів лицар, заплющуючи очі. — Недовго ще, Ейлін… Я помщуся і повернусь до тебе.

Перед його заплющеними очима виникло її прекрасне обличчя — юне, з ніжним рум'янцем, таке, яким він уперше його побачив тоді на святі. Вони зустрілися напровесні, коли було ще холодно, і він дмухав на її закляклі рожеві пальчики, дивуючись, які вони тонкі та ніжні. Яка вона була гарна! Ніжна дівчина була в розквіті своєї юності, й він не встояв. Що значили тоді всі ці слова: спадщина, гроші, багатство? Йому була потрібна тільки вона, його Ейлін.

Сер Родерік незчувся, як заснув. Уві сні губи Ейлін ворушилися, начебто вона щось намагалася сказати, але він не чув, лише дивився на неї та блаженно посміхався. Вона так рідко снилася такою — юною, гарною, без цієї жахливої рани на шиї… Потім поруч із дружиною з'явилася Еріка й дві дівчини злилися в одну, він уже не міг їх розрізнити, ніби вони були однією людиною… Господи, яка ж вона красуня, його Еріка, і як схожа на матір!

Сер Родерік щасливо посміхався уві сні.

— Я так і думала, що ти не спиш, — почула Еріка знайомий рипучий голос.

Далі вона відчула, як легка стареча рука лягає на її потилицю, звичним рухом поправляючи волосся.

— І коли ти навчишся заплітати косу? — буркотливо поцікавилася Кетрін, сідаючи поряд. — Ну? Чого мовчиш? Я ж знаю, ти не спиш, можеш не прикидатися — все одно твоє старанне сопіння не зіб'є мене з пантелику.

Еріка з досадою підвела голову з вовняного валика, що слугував за подушку. Очі в неї були заплакані.

— Чого тобі треба, Кет? — невдоволено запитала вона, намагаючись, щоб голос звучав строгіше. — Прийшла мені вичитувати? То я не в гуморі, щоб вислуховувати твої настанови, як і проповіді отця Годвіна.

— Я прийшла попрощатися, — зітхнула нянька.

Еріка здивовано закліпала й навіть трохи звелася на постелі. Що це трапилося з її суворою нянькою? Недовірливо стежила, як та змахує сльозу зі зморшкуватого обличчя. Кетрін мовчала та сумно дивилася на неї; Еріку це насторожило. Вона звикла, що стара нянька частіше бурчить або лається, чого особливо слід було б очікувати після всього, що вона накоїла в Хоїку… Негарне передчуття заповзло в душу, немов змія. О Боже, вона прийшла попрощатися! Дівчина похолола. Виходить, батько все-таки відправляє її з Тейндела. Але куди?

— Батько наказав мені… — вона проковтнула бридку грудку, що стала впоперек горла. — Він відправляє мене геть?

Кетрін лагідно посміхнулася.

— Так, Еріко. Але ти не повинна…

Брови дівчини зійшлися на переніссі точнісінько, як у сера Родеріка, зелені очі метнули дві блискавки.

— Я не повинна гніватися на нього, ти хочеш сказати? Він відправляє мене в якийсь там монастир, і лише тому, що я насмілилася суперечити йому. А якщо я не хочу туди їхати? Якщо мені не хочеться ставати леді? Та й навіщо? Чим допоможе мені моя вченість у цій глушині? Леді вересових пустищ і голого пагорба!

Вона підхопилася з ліжка та гротескно присіла в низькому реверансі, надаючи своєму личку гордовитого виразу.

— Сміх, та й годі! — Еріка пирхнула й випросталася. — Він просто хоче позбутися мене.

Кетрін осудливо похитала головою та зацокала язиком.

— Отакої, — промовила вона, встаючи та повільно обходячи навколо неї, — видно, правду сер Родерік каже. Якщо твій норов не приборкати, накоїш ти лиха. І добре буде, якщо околиці вціліють. От же ж треба вродитися таким чортеням! Нічого не вислухає, а наговорить усіляких дурниць…

Еріка тужно мовчала.

— Твій батько хоче тобі тільки добра, запам'ятай це, дурненька, — взялася вона пояснювати, як малій. — Він хоче сховати тебе, відгородити від небезпеки. Дуглас знову повернувся в ці краї, а не на добро це, виходить… Що робитимемо, як він вирішить напасти на Тейндел? Горці не пробачають образ. А твій батько завдав йому страшної образи, одружився з дівчиною, котру він любив. Ми не зможемо відбитися від Дугласового нападу самотужки! Досі берегла нас Діва Марія свята, але хто знає, що трапиться завтра? Тому в сера Родеріка немає іншої ради, як погоджуватися на пропозицію свого молодшого брата. Ти повчишся в монастирі, а потім поїдеш у Беверлі. Може, й наречений тобі там знайдеться…

Кетрін лагідно погладила її по голові, та Еріка рвучко сіпнулася, скидаючи її руку.

— Ти знову за своє, Кет! Не хочу я нікуди їхати. Моє місце біля моєї родини, поруч із батьком! Якщо вже на те пішло, я теж зумію захистити Тейндел зі зброєю в руках. Я тут виросла, це мій замок, і я його не покину.

Нянька невдоволено стисла губи.

— Ну ось, ти знову за своє. Кажу тобі, батько хоче зробити, як краще. Не впирайся! Він боїться за тебе й зовсім не гнівається за твою витівку, хоча, як на мене, то тебе все-таки слід