Читати книгу - "Лука і вогонь життя"

— До кнопки збереження. Будь ласка.

Вона згідно кивнула головою.

— Роби як знаєш, — сказала вона й вийняла з кишені летючий килим.

Лука зауважив, що на кожному розі килима були сталеві кільця (але чи були вони напередодні, перед складанням Решама?), й тепер «Арґо» був прив’язаний мотузками саме до цих кілець. Слоно-Качка й Слоно-Селезень по черзі сиділи на килимі й спрямовували їх лабіринтом річок уздовж справжньої Річки Часу. Хоч килим летів дуже швидко, проте дорога була неблизькою, тож Лука неймовірно зрадів, коли нарешті побачив золоту Кулю кнопки збереження, яка наче невеликий буй раз по раз вигулькувала з води. Визнаючи заслугу Птахів Пам’яті як провідників, він попросив їх натиснути на Кулю, тож Слоно-Качка стрибнула у Річку й ударила головою по золотій сфері. Цифра в правому горішньому куті поля зору Луки змінилася з «3» на «4», «5», а потім і на «6»; але він на це не звернув уваги, бо в ту мить, коли Слоно-Качка вдарила по кнопці збереження, змінився геть усенький світ.

Усе стало темним, але то не була ніч. Це була якась штучна, чорна, чарівна темрява, яка мала злякати подорожніх. Відтак прямо перед ними з гучним ревом піднялася з темряви у небо гігантська вогняна куля й перетворилася на величезну вогняну стіну.

— Вона простягається навколо Чарівного Серця, — прошепотіла Сорая. — Це тільки її передня частина. Себто перше Кільце. Потім пролунав другий і третій рев, кожен наступний був гучнішим, ніж попередній, а тоді постало ще два велетенські вогняні кільця — друге вище, ніж перше, а третє вище, ніж друге, до того ж вони могли рухатися вгору і вниз навколо першого, а всі троє разом утворювали потрійний непрохідний бар’єр, наче три неосяжні пампушки в небі. Колір вогню, а він був червоно-помаранчевий, швидко почав блякнути, аж поки не став майже білим.

— Це найгарячіший вогонь, який тільки може бути, — сказала Сорая Луці. — Білий вогонь. Тепер ти розумієш, про що я тобі казала?

Лука розумів. Якщо ці вогняні пампушки оточують Чарівне Серце — Потік Слів, Озеро Мудрості, Гору Знань і таке інше, тоді пошуки можна припиняти.

— Цей вогонь, — почав він без великих сподівань, — цей вогонь, з яких складаються Кільця, це не той самий вогонь, що й Вогонь Життя?

Ніхтотато заперечно похитав головою.

— Ні, це звичайний вогонь, який спопеляє все, до чого він торкається. Вогонь Життя — це єдиний вогонь, який не руйнує, але творить і відновлює.

Луці забракло слів. Він стояв на палубі «Арґо» в цілковитій темряві й пильно дивився на вогняні язики. Обабіч нього мовчки стояли собака Ведмідь і ведмідь Собака. А тоді без жодних попереджень вони почали реготати.

— Ха-ха-ха! — аж гавкав собака Ведмідь, потім упав і став качатися на спині, дриґаючи лапами в повітрі, — ха-ха-ха-ха-ха!

Ведмідь Собака заходився на палубі танцювати джиґу, від чого «Арґо» спочатку накренилося в один бік, а потім у другий.

— О-го-го-го, — ревів він. — Якби я цього не бачив, я б не повірив. Уся ця метушня… це ж бо він?

Сорая не могла нічого второпати, і навіть Ніхтотато мав приголомшений вигляд.

— Чого це ви, дурні бестії? — допитувалася Образцеса Видр.

Собака Ведмідь став на лапи, задихаючись від сміху.

— Поглянь, — вигукнув він. — Це ж бо Увні. Ось що воно таке. Це не що інше, як величезний неосяжний Увні.

— Про що ти кажеш? — запитала Сорая. — Я нікого там не бачу!

— Увні, — хихотів ведмідь Собака. Гросмейстерів Уславлений Вогонь Неймовірних Ілюзій. У-В-Н-І, Увні! Ми так його називали в цирку. Отже, за всім цим стоїть капітан Ааґ! Як тільки ми раніше не здогадалися!

— Ви знаєте Гросмейстера? — важко дихаючи, запитала Сорая.

— Теж мені Гросмейстер! — відповів собака Ведмідь. — Якщо в Реальному Світі він був шахраєм, то і в Чарівному — шахрай. Ці фантастичні захисні вогняні кільця, яких ви так боїтеся, ніякі не вогняні!

— Увні — це ілюзія, — пояснив ведмідь Собака. — Це таке собі «шаманство»! Такий фокус. Там нічого нема.

— Зараз ми вам покажемо, — сказав собака Ведмідь. — Ми знаємо, як він робиться. Висадіть нас на берег, і ми зупинимо цю дурницю раз і назавжди.

Ніхтотато застережливо підняв руку.

— А ви переконані, — запитав він, — що капітан Ааґ з цирку — це той самий Гросмейстер і в Чарівному Світі? Звідки вам знати, що Великі Вогняні Кільця є несправжніми, навіть якщо в цирковій ілюзії вони були обманом?

— Погляньте, — сказав різко Лука, дивлячись на небо. — Звідки вони взялися?

Кружляючи в небі над їхніми головами, у спалахах велетенських вогняних язиків з’явилося сім грифів з рюшевими комірцями навколо шиї, наче європейські вельможі на старих картинах або ж циркові клоуни.

Це знову вивело собаку Ведмедя і ведмедя Собаку з рівноваги.

— Ха-ха-ха, — реготав ведмідь Собака, зістрибнувши з «Арґо» на берег.

— Дзьобаті прихвосні старого Ааґа щойно зіпсували його фокус — вони пролетіли крізь Вогонь.

— Ха-ха-ха, — реготав собака Ведмідь. — Ви лишень погляньте. Всі бачили?