Читати книгу - "Клас пані Чайки"

«Андрія» в ІІ-А почалося з Касьчиного реферату. Довжелезного й нецікавого.

«Ну й зануда. Не те, що ти». Мацекова записочка з таким текстом змусила Малгосю зашарітися. Усім довелося понад 20 хвилин слухати про те, що «раніше люди вірили, що є дні, коли душі предків повертаються на землю й відкривають людям незнане». Довідалися вони також, що «традиційно ворожили на початку різдвяного посту. Дівчата прагнули дізнатися, чи вийдуть заміж у переддень святого Андрія, а хлопці — напередодні святої Катажини».

— То тепер зрозуміло, чому саме Каська читає нам цю нудьгу, — пролунав голос Алекса.

— Так, але якщо не вгамуєшся, то я тебе вижену, — попередила пані Чайка. — Зрештою, ти вже знаєш, що хлопці ворожать напередодні святої Катажини, а не Андрія, отож ми цілком можемо з тобою попрощатися.

Запала тиша. Каська закінчувала свій реферат, а решта думала кожен про своє. Малгося — про стриженого «під їжачка» Мацека. Каміла — про стрункого Олека, а Чорний Міхал… ну, що ж. Хлопець раз у раз поглядав на свою біляву однокласницю, яка вже другий рік давала йому відкоша.

Нарешті Каська дочитала, і саме вчасно, бо Єву й Білого Міхала довелося будити, обоє позасинали, поклавши голови на парти.

Почали із традиційного виливання воску, яке підготував Мацек, бо лише в нього вдома знайшовся для цього старий ключ. Із канцелярії до класу хлопець приніс велику лампу, і при її світлі всі розглядали, що в них вилилося.

У цей час дівчата під орудою Зосі ворожили, ставлячи черевики один за одним, від вікна до дверей. Чий черевик першим діставався дверей, та першою вийде заміж. Щойно всі почали придивлятися до Алексового воску, який вилився у формі тенісної ракетки, як пролунав крик:

— Ти свиня! Паскудна свиня!

Це Каська лупцювала кулаками Чорного Міхала.

Усі кинулися, аби їх розборонити.

— У чому справа? — запитала пані Чайка.

Запала мовчанка, лише Каська ридала, тож усі глянули на Міхала, який лише знизав плечима.

— Дурепа та й годі, — заявив він. — Я сказав, що коли її черевик першим дочвалав до дверей, то вона першою вийде заміж.

— Брехня! — Каська почервоніла. — Ти сказав, що я найшвидше вийду заміж, бо напевне залечу! Мовляв, інакше ніхто зі мною не ожениться, бо така я дурна.

— Якби ти не дістала своїм рефератом, може, я й був би іншої думки, — відказав Міхал і хотів було піти, але вчителька його зупинила.

— Гадаю, ми не будемо цього обговорювати, — мовила вона, поклавши Касьці руку на плече. — Найкращий вихід із ситуації буде, коли на шосте грудня Міхал підготує реферат про День святого Миколая й пов’язані із цим традиції. І попроси в Каськи пробачення, бо ти не мав права так говорити.

Усі повернулися до ворожіння. На вчительському столі Кінга поставила чотири чашки. Під першою лежав перстеник, під другою — грудочка цукру, під третьою — монета. Під четвертою не було нічого. Треба було підняти одну із чашок. Якщо під нею був перстеник — на тебе чекає палке кохання, монета віщувала багатство, цукор — солодке життя. Порожня чашка символізувала нудне й позбавлене сенсу існування.

Першою підняла чашку Каська, а що під нею нічого не було, дівчина ще більше спохмурніла. Каміла знайшла перстеника, Малгося з Мацеком — грудку цукру. Усі щось отримали. Невже лише на Каську чекало нудне існування?

Касьці на очі набігли сльози. Наталі стало шкода її, тож вона підійшла до подружки із пропозицією поворожити на картонному серці, яке треба було проколоти шпилькою. По той бік знаходилося чоловіче ім’я. Каська проколола Міхала! Алекс насилу стримався, щоб не зареготати. А Каська лише глибоко зітхнула й сказала:

— Добре, що не Алекс.

Той аж рота роззявив від здивування.

У класі без угаву реготали, бо багатьом випадали імена тих, кого вони навіть не знали.

— Який дурень це підготував? — запитала Єва.

— Я, — відповіла мовчазна досі Зося. — Це ж забава. Лише дурні дошукуються в цьому справжнього майбутнього.

За іншими партами теж вирували пристрасті. Каміла підготувала ворожіння із числами, Чорний Міхал — кості, Алекс — шпильки, а Малгося принесла «Книгу змін». Насамкінець ворожили на картах. До Єви, яка єдина вміла це робити, вишикувалася черга.

— Востаннє ти ворожила на вечірці в Макса, пам’ятаєш? — нагадала Кінга й сіла перед Євою перша, пояснивши всім, що хоче дізнатися про дещо дуже важливе. — Чи матиму я цього року найкращий табель?

— Село і люди, — прокоментував це Алекс.

Пані Чайка покликала його до свого столу, запобігши сварці, бо Алекс уже збирався докинути щось ущипливе, а Кінга явно не залишилася б у боргу.

Учителька роздавала яблука.

— Кожен чистить своє яблуко, — пояснювала вона. — Намагайтеся, аби шкірка була якомога довша. Потому киньте її через плече, і якщо, впавши, вона утворить якусь літеру, то саме з неї починатиметься ім’я вашого майбутнього чоловіка чи дружини.

Почувши про таке класне ворожіння, під час якого можна щось жбурляти, хлопці почали жваво чистити яблука. Алекс запропонував кидати шкірками по дошці, намалювавши спершу на ній мішень. Але реалізувати цей задум йому не вдалося, погляд учительки вчасно його зупинив.

— Нудьга неймовірна, — буркнув Алекс і почав чистити повільніше.

Це була остання забава, яка викликала в класі вибух емоцій. Лише Чорний Міхал кинув шкірку так, що вона утворила літеру. Ніхто й сумніву не мав, що це було «К». Хлопці відразу почали піддражнювати його щодо Каськи, про яку він щойно висловився, буцім вона дурепа й швидко залетить.

— Мабуть, він до цього й спричиниться, бо «К» — це Каська, — зареготав Алекс.

Суперечка відволікла