Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Практично відразу до нас підійшов офіціант, у якого ми замовили по чашці кави та тістечку. І перш ніж починати — дочекалися, поки нам принесуть це просте замовлення. А потім Емма, зробивши маленький ковток, промовила:

— Скажи, тобі ніколи не спадало на думку, чому маніяки так люблять саме повій?

— Тому що жінки цієї професії найбільш незахищені, — відповіла я майже не замислюючись.

— Правильно, — кивнула Емма. — Нехай усім нам іде стаж у трудову, ми сплачуємо податки і нам капає на пенсію, це не скасовує того, що щодня повія ризикує своїм життям. Погоджуючись віддатися черговому клієнтові на вулиці, виїжджаючи на виклик, навіть залишаючись із клієнтом у кімнаті борделя, куртизанка не може бути впевнена на сто відсотків, що коли вона залишиться наодинці з цим незнайомцем, він не захоче нашкодити їй. Якщо ж працювати доводиться поза закладом, ти можеш просто не повернутися, не факт, що навіть твоє тіло знайдуть. І шанс, що вбивцю відшукають і покарають, не дуже великий, надто якщо цей вбивця знаходиться трохи вище за соціальним статусом. А із заявами про зґвалтування дівчата нашої професії навіть не йдуть до варти, бо там їх просто не сприймають серйозно. Так-так, подати заяву можна, і її навіть приймуть... ось тільки посміються в тебе за спиною і нічого не робитимуть. Тому що «ой, та годі, подумаєш, повію зґвалтували! Вона ж по десять разів на день із різними мужиками за гроші спить! Теж мені, трагедія!». Тільки те, що жінка віддає своє тіло за гроші, не скасовує того факту, що кожному клієнту вона, отримавши плату, віддається з доброї волі і так само має повне право відмовити. І якщо хтось вирішує взяти її проти волі, незалежно від того, чи сплачує ця людина чи ні, секс без добровільної згоди обох сторін — це зґвалтування. А отже, не стає для жінки менш принизливим, огидним і травматичним. Це саме те, що більшість людей у суспільстві відмовляються розуміти. І знаєш, що в цьому найстрашніше?

— Люди, які виправдовують зґвалтування повії, так само можуть почати, якщо ще не почали, виправдовувати домашнє насильство, вважаючи, що коли чоловік зґвалтував дружину, то це не зґвалтування, адже вони у шлюбі. І не важливо, що жінка казала "ні".

— Більше того, вони фактично розписуються, що можуть заплющити очі на будь-яке насильство, — серйозно кивнула Емма. — Адже градація невелика: зґвалтував повію, зґвалтував дружину, зґвалтував звичайну покоївку у темному провулку… все це зводиться в очах такої людини до: «Подумаєш, моральна травма — піструном в неї потикали! Взагалі, нехай радіє, що на неї хтось глянув». Якщо ж жертвою зґвалтування стає чоловік, його ще й принизять, мовляв, який лох! Радуйся, що тебе якась баба задовольнила. І все це – рівносильно страшно. Тому що насильство є насильством, неважливо до кого воно було застосоване: до повії, до п'яної продавчині, до доброчесної городянки або до юної діви. Так само, як не важливо, у що ця жінка була одягнена і як поводилася. Наприклад, коли Астрід вперше зґвалтували, вона була не куртизанкою, а звичайною доброчесною городянкою з чоловіком та маленькою дочкою.

— Астрід?.. — охнула я.

— Так, вона свого часу натерпілася чимало, — похитала головою дівчина. — Тоді її чоловік майже перестав із нею розмовляти. А десь через місяць просто зник, залишивши прощальну записку, в якій тяжко заявив, що не може цього пережити. Мовляв, вибач-прощавай, для мене надто нестерпно дивитись на тебе з розумінням того, що мою жінку ОСКВЕРНИВ інший. Тобто так, він цього пережити не міг і тому залишив дружину переживати все на самоті, ще й з дитиною на руках. І... вона справді намагалася триматися довгий час. Але, зрештою, почувши, як пізно ввечері її донька плаче з голоду, не витримала і пішла на вулиці, де зловила першого клієнта, щоб повернутись додому з булкою.

— О боги…

— Саме, леді Фрост. Куртизанками рідко стають від доброго життя та чистого бажання долучитися до справи жриць кохання, – фиркнула Емма. — Але якщо деякі категорії зґвалтованих жінок ще мають слабкий шанс домогтися справедливості, то повії, на жаль, апріорі можуть ні на що розраховувати, крім хіба що цинічної усмішки при подачі безглуздої заяви, за якою нікого не шукатимуть. І ось іноді в таких ситуаціях думаєш, що тобі пощастило, бо лишилася жива. Адже убий тебе ця людина — варта не буде надто напружуватися. Якщо тільки ти не будеш у складі групи з п'яти осіб, розчленовані трупи яких викладуть на центральній площі з вимогою прем'єр-міністру публічно шпекнути свиноматку.

— Все так погано? — зіщулилася я.

— Схоже, що так, — кинула дівчина з гірким цинізмом. — Принаймні, саме такого висновку я доходжу день за днем, намагаючись хоч чогось досягти.

— Ти зараз про того маніяка, який убив дівчину з борделю, де працює Астрід? Риту, здається? — припустила я.

— Риту, та ще сімнадцять дівчат за останній рік, — кивнула вона. — Дванадцять із яких були куртизанками, а шестеро — молоденькими скромними покоївками, з огляду на експертизу — незайманими. Дівчатами із бідних сімей, які приїхали з провінції на заробітки. За яких нема кому заступитися, і на чию смерть звернуть найменше уваги. Надто якщо варті надійде «зверху» наказ зам'яти справу.