Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"

Я побігла нагору і дістала з нього білий лист аркуша, на якому чорніли всього два рядки.

«Цим документом повідомляємо студентці першого курсу магічної академії першого ступеня Флорі Кіллі, що її було відраховано. Причиною такого рішення послугували недопустима поведінка і загроза репутації нашого навчального закладу.»

Далі йшов підпис і дата.

От і все! Краще б я ніколи не отримувала цього дару!

Всі неприємності через нього! Через цю трикляту магію!

З кімнати я вийшла тільки для того, щоб подати вечерю.

Ельф не звертав на мене жодної уваги. І це відбувалося не вперше.

Чесно кажучи, я не знала як поводитись з цим новим Бальмоном.

Коли він намагався до мене залицятися, все було просто. Тепер, я й сама не розуміла, чого хочу.

До того ж, він ніколи не був задоволений тим, що та як я роблю.

То дуже солене, то дуже солодке. То не так поставила тарілку, то не принесла ложку. Кілька разів заставляв мене накривати на стіл наново, або ж перестеляти ліжко.

В такому дусі минув цілий тиждень і я відчувала, що починаю скаженіти.

До чого ці нескінченні причіпки?

Останньою краплею став, як це не дивно – десерт.

– Флоро, зроби, будь ласка, той десерт, що ти вже готувала, такий жовтий. – попросив він вранці.

О, так, він завжди казав будь ласка і дякую, проте, це як виявилося, не заважало йому бути скотиною.

– Ти маєш на увазі торт Патрель?

Він кивнув.

Патрель готувався досить складно, по-перше, очистити фрукти з яких його робили можна було тільки руками, тобто без магії. Товста шкірка не полегшувала завдання.

По-друге, крем треба було готувати на одній і тій самій температурі.

А по-третє, минулого разу Бальмон сказав, що солодка страва – так собі. Так собі!

Витративши дві години, я спекла торт. Ще година пішла на печеню. Потім, прибрала й читала книгу.

Вечір проходив як завжди, на десерт я подала Патрель, як він і просив.

Узявши ложку ельф відділив кусочок і поклав до рота. По очах бачила, що йому сподобалось і вже чекала, що Бальмон скаже мені щось на кшталт: яка смакота!

– Цього разу вже краще, та все одно, чогось не вистачає, може прянощів? – почула я натомість.

Що?! Чогось не вистачає?! Не вистачає?!

Перш ніж встигла подумати, не дивлячись, узяла зі столу якусь приправу і розкрутивши кришечку, висипала на лакомину. Жбурнувши пусту баночку кудись в інший бік, схопила торт з тарілки й одним махом розмазала його по лицю ельфа.

Запала тиша. Крем стікав з його підборіддя на скатертину. Очі враз засвітилися.

Я зробила кілька кроків назад, підхопила спідницю і побігла вверх по сходах.

Внизу щось впало і дзенькнуло.

– Ну, начувайся, жінко! – почула розлючений рик.

Було б дурістю думати, що ельф мене не наздожене, та я все одно не очікувала, що він такий швидкий.

Сильні руки охопили мою талію і притиснули до себе.

– То, Флоро, десерт ти мені з'їсти не дала, і що ж тепер робити, га? – прошепотів мені у вухо.

Від його гарячого подиху і близькості, живіт наповнився жаром.

– А я не можу без десерту, то може, з'їсти тебе? Ти солодка. – його рука почала задирати мою сукню.

Я сіпнулася, та тільки, щоб відчути його тверду плоть, що притислась до моїх стегон. Насправді, я не хотіла боротися. Тіло охоплювала солодка млосність.

Дуже повільно, пестячи розпечену шкіру, ельф підняв спідницю і просунувши руку у трусики, торкнувся лона.

– Ммм…яка ти вже волога... – він водив пальцями туди сюди, задіваючи найчутливішу точку.

Теплі губи торкнулися мого вуха і я застогнала, відчувши його палець в собі.

Він неначе грав зі мною, то пришвидшувався, то сповільнювався.

– Знаєш, чого я хочу, Флоро? – спитав низьким голосом – Хочу віднести тебе на ліжко й цілувати ось тут, – він знов торкнувся мого єства – і тут – назад до лона – а потім хочу увійти у твою гарячу вологу… хочу, щоб ти кричала моє ім'я, скажи, що ти мене хочеш! – він вкусив мене за шию і я затремтіла.

– Ну ж бо, Флоро, будь хорошою дівчинкою.

Він щільніше притиснувся до моїх сідниць. Духи! Який він великий!

– Так, я хочу тебе, хочу…. – сказала і сама зрозуміла, що це правда.

– Хочу тебе, Льє. – підказав він.

– Хочу тебе, Льє. – слухняно повторила я.

Ельф підхопив мене на руки й поніс до своєї спальні, поставив посеред кімнати, а сам сів на ліжко. Я розгубилася.

– Роздягнися для мене, Флоро, – попросив він – спершу зніми сукню. Тільки повільно.

У тьмяному світлі магічних світильників його очі горіли білим вогнем. Та це мене більше не лякало.

Я ніколи не перед ким не роздягалась. Ллойд завжди сам зривав з мене одяг.

Щоки налились жаром, коли потягнулася до ґудзиків і почала їх розстібати.

Сукня ковзнула до моїх ніг і я залишилась у тонкій короткій сорочці, трусиках й панчохах. Потягнулася, щоб їх зняти.

– Ні, панчохи залиш, мені подобається, зніми сорочку. – від низького голосу сироти пробігли шкірою.

Я так і зробила, а потім повільно стягла трусики.

Льє різко видихнув.

– Ходи до мене, квіточко.

Коли підійшла, то він смикнув за стрічку і коса розплелась. Волосся огорнуло мене, наче плащем.

– Такою я тебе й уявляв, та ти навіть красивіша за мої фантазії. Справжня русалка.

Його пальці ніжно торкнулися моїх сосків.

– Рожеві… – він охопив губами один і я відчула гарячий вологий язик.

В мене підкосились ноги. Одним швидким рухом Бальмон посадив мене собі на коліна.

Відірвавшись від моїх грудей, поцілував в губи.

Мені хотілося відчути його шкіру, тож, я розстібнула сорочку і знявши її, притиснулась до гарячого, сильного тіла.

Ми цілувались, торкались одне одного, вивчали.

Він цілував мене всюди, а коли його язик торкнувся мого лона, я не могла стримуватись. Я кричала, як якась дика кішка. Він кружляв і пестив, змушуючи мене просити його не зупинятись.