BooksUkraine.com » Короткий любовний роман » Оманливий рай, Світлана Литвиненко 📚 - Українською

Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

103
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Оманливий рай" автора Світлана Литвиненко. Жанр книги: Короткий любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 54
Перейти на сторінку:
Розділ 26

  Денис поставив свій автомобіль на автостоянці і вже майже відійшов від нього, коли помітив Антона, який стояв неподалік з папкою в руках та курив. Він так уважно дивився в одному напрямку, що навіть не помітив друга, який підійшов до нього.

-Що там цікавого?- запитав Денис після того як привітався.

-Куди ти друже дивишся?

-А куди треба дивитися?- не зрозумів Ден.

-Вперед дивися,- голос Антона був насмішливим,- Януські зустрівся той, якого зачарували її форми. Та головне, їй теж він подобається. Було б непогано, коли б вони здибалися, від тебе точно би відчепилася.

  Денис подивився у той бік куди дивився Антон. Був здивований побаченим. Яна весело сміялася та кокетливо загравала з… Славою, який судячи з його вигляду був у захваті від такого знайомства.

-Мені подобається те, що я бачу,- задоволено сказав Денис другові,- мені на руку було б їхнє… ко-хан-ня. І від мене відчепилися і від Єви теж. Цього Славу якраз Єві нав’язують.

-Справді?-перепитав Антон, і не дочекавшись відповіді додав.- Іноді збіги - це подарунки долі.

-Чудовий подарунок долі. Нам треба якось непомітно пройти до будівлі, бо не хочу щоб вони мене помітили. Дамо їм час на більш ближче знайомство,- Денис похлопав Антона по плечу,- пішли до мого кабінету.

-У мене для тебе ще одно хороша новина,- сказав на ходу Антон, який крадькома йшов слідом за Денисом,- однин заможній американський бізнесмен хоче з нами співпрацювати. Хоче, щоб ми возили товар туди-сюди. Тобто з Америки в Україну і навпаки.

-Що за товар?- поставив Денис уточнююче запитання.

-Всякі солодкі напої, це з Америки в Україну. А з України в Америку консерви, крупи та інші подібні продукти харчування. Це хороша і вигідна пропозиція для нашої компанії, а також прибуток який має нас порадувати. Та у них є одна умова,- Антон зупинився поруч з Денисом майже вже біля кабінету.

-Вітаю вас,- привіталася секретарка,- Денисе Максимовичу, необхідно буде підписати деякі документи.

- Добре Ліля. Зайдеш до мене трохи згодом, - а потім Денис знову звернувся до Антона,-зараз зайдемо до мого кабінету і обговоримо детально про умови і…

  Але Денис не встиг договорити, бо помітив Яну яка майже бігла по коридору. Зупинившись біля хлопців Яна виправила плечі випираючи груди наперед.

-Доброго ранку, я у справах.

-Доброго ранку,- привітався Денис,-у мене немає часу на пусті розмови. Я думаю ти вже знаєш всі відповіді на свої запитання.

-Я дійсно до тебе у справі. Може зайдемо до твого кабінету чи будемо говорити про це прямо в коридорі,- Яна не зводила з Дениса своїх очей.

-Добре пішли до кабінету. Ліля, приготуй нам всім кави.

-Гаразд Денисе Максимовичу,- кивнула головою секретарка поправляючи окуляри і теж не зводячи очей із Яни.

-Я зайду до тебе пізніш. Не буду вам зав…

-Антон ти зовсім не будеш нам заважати, навпаки можливо допоможеш. Якщо Яна дійсно у справах прийшла,- Денис відчинив двері пропускаючи дівчину і одночасно підморгуючи другові, щоб той не смів його кидати на одинці з небажаною відвідувачкою.

-Можеш не сумніватися,- Яна пройшла вперед та відразу сіла у крісло,- мені потрібен водій. І я хочу, щоб ти мені його надав.

-Навіщо тобі водій?- запитав Денис сідаючи за свій робочий стіл.

-Я вже орендувала приміщення в якому буде знаходиться мій салон краси, а також купила машину. Але водити я ще не вмію. Тому хочу, щоб мене возив водії який має дослід.

-Янусь, ти не за тим адресом прийшла,- Антон сів у інше крісло,- у нашій компанії працюють водії фур. І то вони їздять на наших вантажних машинах і возять товар і зовсім не возять приватних осіб. Одним словом, наша компанія не надає таких послуг, тобто водіїв на замовлення. Розумієш?

-Та для тебе можемо зробити виняток,- Денис натягнув усмішку на обличчі кинувши погляд на Антона даючи йому зрозуміти, що у нього виник план.

-Ваша кава,- до кабінету зайшла секретарка і поставила на стіл піднос.

-Дякую Ліля,- сказав їй Денис, а потім зачекавши поки вона вийде знову звернувся до Яни,- у нас є один водій, який ось на днях повернувся з відрядження і чекає на нові розпорядження. Я впевнений ти будеш ним задоволена.

-Точно, Славою звуть. І він справді чудовий водій і зараз вільний, то може і тебе повозити,- Антон упіймав зміст ідеї Дениса.

-Для мене головне, щоб він добре водив,- Яна відпила каву задоволено всміхаючись від того, що їй не відмовили у проханні,- ну, і звісно, щоб симпатичний був. Бо хочу оточувати себе симпатичними чоловіками.

-Я впевнений ти будеш задоволена. Антон вже сьогодні подбає про це,- Денис відхилився на спинку свого крісла попиваючи каву,- правильно зробила, що звернулася до мене.

-А чого Антон подбає, а не ти?- Яні хотілося ще більшої уваги від Дениса.

-Янусь, просто цими питаннями займаюся я. Тому просто зараз йдемо до мого кабінету  і все вирішуємо,- Антон намагався не розсміятися.- То як йдемо?

-Йдемо,- Яна підвелася і напослідок сказала Денисові,- ти ще не раз шкодуватимеш, що упустив таку жінку як я. Але коли ти це зрозумієш і прибіжиш до мене і будеш благаючими очима дивитися на мене, то я тільки зухвало посміхнуся і скажу тобі, що більше не хочу тебе.

-Навряд чи я прибіжу до тебе, але якщо нам все-таки доведеться зустрітися, то я буду радий почути від тебе такі слова. Яна, ми давно знаємо один одного, наші матусі давні подруги, то я пропоную нам теж стати друзями,- Денис поставив пусту чашку на стіл,- дружба у нашому випадку найкращий вихід. Подумай над цим. Антон, коли закінчиш, то знову зайдеш до мене, обговоримо справи.

-Зайду. Ну, що ж Янусь пішли,- Антон пропустив Яну вперед та в дверях вона зупинилася,- добре Ден я подумаю.

-Подумай,- а потім Денис взяв до рук смартфон, бо йому телефонувала Марія Данилівна,- слухаю тебе мамо.

-Синку, я ніяк не можу заспокоїтися. Весь час про це думаю і шкодую, що поводилася себе грубо в такій-то ситуації.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 34 35 36 ... 54
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"