Читати книгу - "Екзорцист"

— Гаразд, — сказав він водієві, — можемо їхати. — Вони від’їхали від бордюру, а коли вже прямували Проспект-стрит, Кіндермен попередив водія: — Обережно, — помітивши попереду скупчення автівок. Потім опустив голову, заплющив очі, утомлено стиснув пальцями перенісся й розпачливо зронив: — О Боже, що то за світ. Що за життя.

Пізніше того вечора, коли доктор Клайн робив Реґані ін’єкцію п’ятдесяти міліграмів спарину, щоб забезпечити її спокійний стан під час транспортування до Дейтона, штат Огайо, Кіндермен замислено стояв у своєму офісі, впираючись долонями в стіл і розмірковуючи, що можуть означати розрізнені фрагменти цієї загадкової інформації. Єдиним джерелом світла в кімнаті був вузенький промінь від допотопної настільної лампи, що яскраво освітлювала безладно розкидані там рапорти. Він вірив у те, що так може значно ліпше зосередити увагу. У пітьмі чулося його важке аденоїдне дихання, його погляд блукав з одного документа на інший, та зрештою детектив набрав повні груди повітря й заплющив очі. «Повний ментальний розпродаж! — нагадав він сам собі, як робив завжди, коли намагався очистити свій мозок для свіжого погляду. — Не має залишитися нічого!» Знову розплющив очі й перечитав звіт патологоанатома, що розтинав Деннінґза:

…розрив спинного мозку, проламаний череп, зламана шия, численні контузії, рани та садна; розтягнення шкіри шиї; екхімоз шкіри шиї; розриви платизми, кивального, ремінного, трапецієподібного та деяких дрібніших м’язів шиї, перелом хребта й хребців, розрив передньої та задньої поздовжніх зв’язок…

Він визирнув із вікна на темне місто. Баня Капітолія була підсвічена, а отже, конгрес іще й досі працював. Детектив іще раз заплющив очі, пригадуючи розмову з патологоанатомом того вечора, коли помер Деннінґз, майже опівночі, об 11:55.

— Таке могло статися під час падіння?

— Ну, це вкрай малоймовірно. Цьому б насамперед завадили кивальні та трапецієподібні м’язи. Поза тим іще треба було б подолати опір зчленувань шийного відділу хребта, а також зв’язок, що утримують разом кістки.

— Але просто кажучи, усе ж таки це можливо?

— Так. Він був п’яний, і всі ці м’язи, поза сумнівом, були в розслабленому стані. Можливо, якщо початковий удар або поштовх був достатньо потужний і…

— Він пролетів метрів десять-дванадцять до місця падіння?

— Ну так, власне; і якщо відразу після удару його голова в чомусь застрягла… іншими словами, якщо щось завадило нормальному обертанню його тіла разом із головою… тоді, можливо… і я підкреслюю, тільки можливо… що ми отримали б такий результат.

— А чи могла це зробити з ним якась інша людина?

— Так, але це мав би бути чоловік, наділений неймовірною силою.

Кіндермен перевірив, чи відповідають дійсності слова Карла Енґстрома про місце його перебування тоді, коли загинув Деннінґз. Час кіносеансу збігався, як і розклад автобусного руху. Ба більше, водій автобуса, на який Карл, за його словами, сів біля кінотеатру, здав зміну на перехресті Вісконсин-авеню та М-стрит, де Карл нібито вийшов на вулицю приблизно о дев’ятій двадцять. Відбулася перезмінка, і водій, який закінчував роботу, записав час свого прибуття в журналі: рівно о дев’ятій вісімнадцять. Проте на Кіндерменовому столі лежало повідомлення про відкриття 27 серпня 1963 року кримінальної справи на Енґстрома, якого звинувачено в тому, що впродовж кількох місяців він викрадав наркотичні препарати з оселі одного лікаря в Беверлі-Гіллз, де Карл і Віллі тоді працювали.

…народився 20 квітня 1921 року в Цюриху, Швейцарія. 7 вересня 1941 року одружився з Віллі Браун. Дочка Ельвіра народилася 11 січня 1943 року в Нью-Йорку, теперішня адреса проживання невідома. Відповідач…

Подальша інформація збивала детектива з пантелику.

Лікар, чиє свідчення вважали sine qua non, абсолютно необхідним для успішного судового переслідування, зненацька — і без жодного пояснення — забрав звинувачувальну заяву. Чому він так зробив? А коли лише через два місяці Кріс Макніл наймала Енґстромів на роботу, лікар дав йому позитивну характеристику.

Як це все пояснити?

Не було сумніву, що Енґстром поцупив наркотики, а проте результати медичного обстеження в період розгляду судової справи свідчили про брак будь-яких доказів того, що він був наркоман або бодай інколи вживав наркотики.

Чому так?

Не розплющуючи очей, детектив упівголоса процитував початок поеми Льюїса Керрола «Джабервака»: «Смажніло, і стрізькі товки ґирляли й ґимбли на горві…» Це був іще один його трюк для очищення мозку, і, закінчивши цитування, він розплющив очі й сфокусував погляд на ротонді Капітолія. Намагався викинути з голови все зайве, але, як завжди, виявив, що це завдання нездійсненне. Зітхнувши, глянув на звіт поліційного психолога про нещодавнє осквернення в церкві Святої Трійці: «…статуя… фалос… людські екскременти… Деміен Каррас». Підкреслив ці слова червоним. У тиші, що порушувалася тільки його хрипким диханням, він дістав наукову працю з чаклунства й розгорнув її на зазначеній скріпкою сторінці:

Чорна меса… форма поклоніння дияволові, ритуал, що складається насамперед із (1) заклику («проповіді») до творення зла серед людської спільноти, (2) злягання з демоном (вельми болючим, адже пеніс демона незмінно називають «крижаним») і (3) різноманітних осквернень, здебільшого сексуального характеру. Скажімо, виготовлялися незвично великі євхаристичні гостії (з борошна, фекалій, менструальної крові та гною), що їх потім розтинали й вживали як штучні вагіни, з якими люто злучалися священики, марячи, що вони ґвалтують Діву Марію або чинять содомський гріх з Ісусом Христом. Деколи глибоко в дівочу вагіну запихали фігурку Христа, а в її анус вставляли гостію, яку священик згодом розламував, вигукуючи богохульства й займаючись із дівчиною анальним сексом. Нерідко в ритуалі використовували також зображення в натуральну величину Христа й Діви Марії. Наприклад, образ Діви, що була зазвичай зображена в розпусній подобі шльондри, доповнювався грудьми, що їх могли смоктати прибічники культу, а також вагіною, у яку вони могли вставляти свої пеніси. Статуї Христа були оснащені фалосом для вчинення актів феляції чоловіками й жінками, а також для застромлювання їх у жіночі вагіни й чоловічі ануси. Інколи функцію такої статуї виконувала жива людина, яку прив’язували до хреста й вивержене сім’я якої збирали в богохульно освячений потир і використовували для виготовлення євхаристичної гостії для пізнішого освячення на вкритому екскрементами вівтарі. Це…

Кіндермен погортав сторінки, зупинившись на підкресленому параграфі, у якому йшлося про ритуальне вбивство, неспішно його перечитав, покусуючи подушечку вказівного пальця, а коли закінчив, насупився, похитав головою й замислено звів очі на лампу. Вимкнув її й вийшов з офісу.

Він поїхав у морг.

Коли Кіндермен підійшов до молодого працівника моргу, той сидів за письмовим столом, жуючи