Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

Встановлення стану сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами зазначеної Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів та (або) працівниками медичних закладів. Проведення огляду на стан сп’яніння водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами з ознаками сп’яніння, а так само зазначених осіб, незалежно від наявності ознак сп’яніння, - учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни, є обов’язковим.

Ознаками знаходження особи у стані сп’яніння є: наявність ознак алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Заява громадян про вживання водієм спиртних напоїв, а так само признання в цьому самої особи є також підставою для проведення огляду. Іноземці й особи без громадянства підлягають огляду на загальних підставах. Огляд іноземців, які користуються дипломатичним імунітетом, здійснюється за їх згодою у закладах охорони здоров’я.

Огляд особи на стан сп’яніння із застосуванням індикаторної трубки «Контроль тверезості» проводять уповноважені працівники органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання і пройшли відповідну підготовку в системі службового навчання.

Перед застосуванням індикаторної трубки «Контроль тверезості» перевіряється її придатність до використання. Забороняється застосовувати трубку, якщо вона має якісь дефекти. Огляд водія з використанням індикаторної трубки «Контроль тверезості» проводиться в присутності двох свідків. До того ж працівник міліції одержує згоду особи на її огляд на стан сп’яніння з використанням трубки «Контроль тверезості» або інших технічних засобів. У разі відсутності такої згоди огляд проводиться в закладах охорони здоров’я.

Результати огляду оформляються протоколом огляду особи на стан сп’яніння. Бланки протоколів огляду особи на стан сп’яніння є документами суворого обліку та звітності.

Позитивна проба на алкоголь у повітрі, що видихається, є підтвердженням факту вживання алкогольного напою, а протокол, при згоді особи з результатами огляду, - підставою для притягнення її згідно з чинним законодавством до відповідальності, у тому числі водіїв - за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння. Якщо оглянута особа не погоджується з результатами проби, цю особу направляють на огляд до закладу охорони здоров’я.

Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду на стан сп’яніння особи, затверджується регіональним органом охорони здоров’я за погодженням із відповідним органом внутрішніх справ. Проведення огляду на стан сп’яніння в інших закладах забороняється.

Особи, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, повинні бути доставлені до місця проведення огляду не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його проведення. Висновки, за результатами огляду лікарем, повідомляються оглянутій особі, у присутності особи, яка її доставила, про що робиться запис у протоколі

Протокол складається у двох примірниках, перший з яких видається працівнику міліції, службовій особі, уповноваженому працівнику підприємства, установи, організації, що доставила громадянина для огляду, і засвідчується підписом лікаря і печаткою, а другий залишається в закладі охорони здоров’я

Особа, яка оглядалася, а також працівник міліції, котрий доставив особу на огляд, в десятиденний строк мають право оскаржити висновки огляду до контрольної комісії медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння регіонального наркодиспансера або в установленому порядку до відповідної контрольної комісії Міністерства охорони здоров’я чи суду.

Викладені в Інструкції процесуальні дії працівників міліції з огляду осіб на стан сп’яніння поширюються й на інші технічні засоби, які допускаються до застосування за погодженням з Міністерством охорони здоров’я та Міністерством внутрішніх справ України. До того ж слід неухильно дотримуватись, викладеного в Інструкції підприємства-виготовлювача чи в іншій нормативно-технічній документації, порядку технічної експлуатації приладу.

Під час проведення огляду працівники закладів охорони здоров’я та міліції повинні діяти тактовно, не принижуючи честі й гідності особи, яка оглядається.

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.

[У статтю 267 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Право на оскарження дій органів і посадових осіб щодо адміністративного затримання, огляду, вилучення речей і документів - одна із важливих гарантій захисту прав особи. Це дієвий спосіб забезпечення законності. Оскарження дій посадових осіб реально сприяє виправленню допущених помилок, виявленню недоліків у роботі уповноважених органів.

Оскарження адміністративного затримання здійснюється відповідно у той вищестоящій орган (вищестоящій особі), який проводив адміністративне затримання:

органи внутрішніх справ - у вищестоящій орган внутрішніх справ;

посадові особи прикордонних військ - начальникам прикордонних загонів або прикордонних округів;

воєнізована охорона - начальнику відділу відомчої охорони при органі внутрішніх справ;

посадові особи військової служби правопорядку у Збройних силах України - вищестоящій посадовій особі військової служби правопорядку у Збройних силах України;

органи Служби безпеки України - у вищестоящій орган Служби безпеки.

У такому самому порядку здійснюється і оскарження дій посадових осіб при здійсненні огляду та вилученні речей та документів. Крім вищестоящих органів (посадових осіб), розглядати скарги заінтересованих осіб щодо органів, що застосовували зазначені заходи, можуть також прокурор та суд.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.