Читати книгу - "Фірма"

А Мітч розглядав шкіряні черевички, ноги, спідницю, тісний светрик на розкішних грудях і намагався придумати, що б розумного сказати. Теммі, було видно, від його розглядання отримувала задоволення, сиділа й пила свою колу.

Досхочу насидівшись. Вона кивнула на двері Едді й сказала:

— Ну, йдіть вже, Едді чекає.

Детектив розмовляв по телефону, старався переконати якогось бідолаху в тому, що його син є гомосексуалістом, ще й дуже активним. Вказав Мітчеві на дерев’яний стілець перед собою, Мітч сів. Тут були два широко відчинених вікна, і Мітчу легко дихалося.

Едді з огидою затулив мікрофон слухавки.

— Він плаче, — прошепотів до Мітча, й той ввічливо всміхнувся, наче був здивований.

На Едді були сині гостроносі черевики із шкіри ящірки, джинси «Levi’s», накрохмалена сорочка персикового кольору, досить розстебнута, щоб на зарослому волоссі торса було видно два важкі золоті ланцюжки і намисто, здається, з панцира черепахи.

Можливо, він був фаном Тома Джонса, Гампердінка, чи ще якогось буйнокосого темноокого співака з густими бакенбардами та міцним підборіддям.

— У мене є фотографії, — сказав і відсунув подалі від вуха слухавку, з якої долинало голосіння старого батька. З папки вийняв п’ять світлин розміром двадцять на двадцять п’ять сантиметрів і посунув їх по столу аж Мітчеві на коліна. Так, дійсно. На світлинах явно були гомосексуалісти. Едді гордовито всміхнувся до нього. Чоловіки стояли на сцені в якомусь клубі для секс-меншин. Мітч склав все на стіл і поглянув у вікно. Світлини високої якості, кольорові. Фотограф мав бути дуже близько від них. Мітч подумав про його звинувачення у зґвалтуванні. Коп, якого засудили за зґвалтування.

Ломакс нарешті кинув слухавку.

— То ж ви — Мітч Мак-Дір! Радий знайомству.

Вони потисли один одному руки.

— Взаємно, — мовив Мітч. — У неділю я бачився з Реєм.

— У мене таке враження, наче я вас знаю багато років. Ви дуже схожі з Реєм. Він про це казав. І все про вас розповідав. Думаю, про мене він вам теж розповідав. Колишній полісмен, відсидів за зґвалтування. А Рей вам пояснив, що то зґвалтування лиш формальне, що дівці було сімнадцять, а вигляд мала, як на двадцять п’ять, і що мене підставили?

— Щось таке згадував. Ви ж знаєте, Рей не балакун.

— Він крутий чувак. Я йому життям зобов’язаний, чесно. Мене там мало не прибили, коли дізналися, що я коп. Та він заступився, навіть негри відступили. Він уміє врізати, коли захоче.

— Він — єдина моя рідна душа.

— Так, я знаю. Коли роками сидиш з мужиком у камері вісім на дванадцять футів, то все про нього знатимеш. Про тебе він годинами розповідав. Коли я вийшов на волю, про юридичну школу ти тільки мріяв.

— Я її закінчив у червні цього року й пішов працювати у фірму «Бендіні, Ламберт і Лок».

— Ніколи про таку не чув.

— Ця фірма має справи з податками та корпораціями, розташована на Фронт-стріт.

— Я веду чимало справ для юристів через їхні розлучення. Наглядання, фотографування, як приміром, оце, вишукую різний бруд, що згодиться в суді, — він балакав швидко, різко, скорочуючи і слова, і речення. Ноги в ковбойських чоботях хвацько виставив на стіл, як на виставку. — І ще я веду пару справ на замовлення юристів. Якщо раптом натраплю на цікаву справу з аварією чи про тілесні ушкодження, то вже винюхую, кому б ту інформацію вигідніше продати. От і придбав цю будівлю. Ось де гроші закопані — тілесні ушкодження. Юристи собі забирають сорок відсотків компенсації. Сорок відсотків! — він сердито похитав головою, наче не міг навіть повірити, що у місті живуть такі жадібні юристи.

— У вас погодинна оплата?

— Тридцять доларів за годину, плюс видатки. Он минулої ночі я в своєму фургоні шість годин просидів коло готелю «Холідей інн», бо чекав, коли ж то чоловік клієнтки разом зі своєю сучкою вийде, мав зробити більше фотографій. Шість годин. Це сто вісімдесят доларів за те, що висидів на своїй дупі, роздивлявся хтиві журнальчики й чекав. І за вечерю гроші теж заніс у рахунок.

Мітч так уважно його слухав, наче й самому хотілося таким зайнятися.

У дверях виникла голівка Теммі. Вона повідомила про те, що йтиме додому. Сперта хмарка диму впливла слідом, і Мітч одразу повернувся до вікна. Вона гупнула дверима.

— Добра дівка, — сказав Едді. У неї з чоловіком проблеми. Водій вантажівки, а корчить із себе Елвіса Преслі. Чорну гриву відростив. Начесав кок, відпустив бакенбарди. Нап’яв чорні окуляри у золотій оправі, які були в Елвіса. Коли нікуди не їде, то сидить де-небудь біля трейлера і мліє від записів, або переглядає ті жахливі фільми. З Огайо сюди вони переїхали тільки тому, що цей клоун хоче бути поближче до могили свого Короля. Ти вгадай, як його звати.

— Поняття не маю.

— Елвіс. Елвіс Аарон Гемфіл. Після смерті Короля рок-н-ролу він офіційно змінив власне ім’я. У дешевих нічних клубах міста виступає в амплуа Елвіса Преслі. Якось я побачив його ввечері. Натягнув білий костюм в обтяжку, куртка до пупа розстебнута. Усе б нічого, коли б у нього попереду пузо не теліпалося. Жалюгідне видовище. А голос пискливий, нагадує вереск індіанського вождя, який співає й танцює довкола вогнища.

— А проблеми які?

— Жінки. Ти не повіриш, скільки приїжджає до міста фанаток Елвіса. Всім кортить подивитися, як цей блазень зображає Короля. Вони кидають на сцену свої плавки, труси й панталони, пошиті для здоровенних гладких дуп, а він ними стирає піт із чола й кидає назад у залу. Повідомляють номери своїх кімнат у готелях, і є підозра, що йому колись таки закортить побути жеребцем, зіграти роль Елвіса до кінця, та я його на цьому поки що не впіймав.

Мітч навіть не міг придумати, що б на це відповісти. По-дурному всміхнувся, наче історія була й справді неймовірною. Одначе Ломакс його зрозумів.

— Що, з дружиною проблеми?

— Ні, нічого такого. Я маю знайти інформацію про чотирьох людей. Троє мертвих, один живий.

— Цікаво. Я слухаю.

Мітч вийняв із кишені блокнот.

— Гадаю, ви розумієте, що все це конфіденційно.

— Звісно. Все конфіденційно, як і у вас із клієнтами.

Мітч згідливо кивнув, та в голові промайнула думка: навіщо той розповів історію Теммі.

— Отже, все конфіденційно, — повторив він.

— Ну, я ж вам