Читати книгу - "Мілана, Сергій Олексійович"

Які ж вони гарні та чудові, добрі та веселі хлопці. Нам із Кароліною дуже пощастило, що ми зустріли таких друзів. Їм можна довіряти. Якби мама поспілкувалася з ними більше то вона б звичайно так само як і я, вирішила Мілана. Вони добрі. І хлопці мене люблять. На жаль, тільки, як подругу. Але хто знає напевно. Вона бачила, якими очима на неї дивився Сергій.

Може, мені здалося, подумала Мілана, але щось таке було в її погляді. Бажання бути разом? Він дивився на мене як на жінку? Вона поки що не могла розібратися в цих сигналах. Але щось там їй нагадувала, що він бачить у ній жінку. І це було приємно.