Читати книгу - "Гра дзеркал"

— Як і вам, місіс Стріт.

Щоки Мілдред Стріт легенько зарожевіли.

— І мені, як ви сказали. Мій чоловік і я завжди жили скромно. Він витрачав гроші здебільшого тільки на книжки — він був великим ученим. Мої власні гроші майже подвоїлися. Це більше, аніж досить для моїх скромних потреб А проте людина завжди може застосувати свої гроші на благо інших. Будь-які гроші, що мені дістануться, я розглядатиму як священний фонд.

— Але ж ці гроші не дістануться Фонду, чи не так? — запитав Кері, умисне вдаючи нерозуміння. — Вони перейдуть у ваше абсолютне особисте розпорядження.

— О, так. Саме це я й мала на увазі. Вони стануть моїми в абсолютному розумінні.

Щось у тоні її останніх слів змусило інспектора Кері рвучко підняти голову. Місіс Стріт не дивилася на нього. Її очі блищали, і довгі й тонкі губи скривилися в тріумфальній посмішці.

Інспектор Кері сказав зваженим голосом:

— Отже, на ваш погляд — а ви, звичайно, мали досить можливостей обміркувати це — містер Волтер Хад хоче здобути гроші, які дістануться його дружині, коли місіс Сероколд помре. До речі, в неї не дуже міцне здоров я, чи не так, місіс Стріт?

— Здоров'я в моєї мами було завжди делікатне.

— Авжеж. Але люди з делікатним здоров'ям часто живуть довше, аніж ті, хто на здоров'я ніколи не нарікає.

— Атож, так буває.

— А ви не помітили, щоб здоров'я вашої матері останнім часом погіршилось?

— Вона страждає від ревматизму. Та людина не може не хворіти, коли їй багато років. Мені не до вподоби ті, хто скиглить через неминучі нездужання та болі.

— А хіба місіс Сероколд скиглить?

Мілдред Стріт помовчала якусь мить. Нарешті вона сказала:

— Мама не скиглить, але ті, хто її оточує, мають звичку занадто перейматися станом її здоров'я. Мій вітчим виявляє надмірну турботливість. А щодо міс Белвер, то вона поводиться просто-таки кумедно. Хай там як, а міс Белвер дуже погано впливає на всіх, хто живе в цьому домі. Вона прийшла сюди багато років тому, і її відданість моїй матері, хоч сама по собі й викликає захват, але насправді перетворилася на щось подібне до нав'язливої хвороби. Вона буквально тероризує мою матір. Вона керує всім домом і бере на себе надто багато. Мені здається, що Льюїса це іноді дратує. Мене не здивує, якщо він попросить її піти. Вона не має такту — вона зовсім не має такту, а якому чоловікові може сподобатися, коли його дружина опиняється в цілковитій залежності від брутальної й нахабної жінки.

Інспектор Кері лагідно кивав головою.

— Я розумію… Розу мію…

І подивився на неї замислено.

— Одне мені не зовсім ясно, місіс Стріт. На яких правах перебувають тут брати Рестаріки?

— Теж дурна сентиментальність моєї матері. Їхній батько одружився з моєю бідолашною матір'ю заради грошей. Через два роки він утік із нікчемною й розпусною югославською співачкою. Це був вельми непривабливий і недостойний суб'єкт. Моя мати була надто м'якосердою й пожаліла цих двох хлопців. Позаяк і мови не могло бути, щоб вони проводили свої вакації з жінкою такої низької моралі, вона, можна сказати, всиновила їх. Відтоді вони так і залишилися висіти в неї на шиї. О, ми маємо багато дармоїдів у цьому домі, можете мені вірити.

— Алекс Рестарік мав можливість убити Кристіана Гульбрандсена, він був сам-один у своєму автомобілі, їдучи від воріт до будинку — а що ви скажете про Стівена?

— Стівен був у залі з нами. Я несхвально ставлюся до Алекса Рестаріка — він став надто брутальний, і мені здається, живе розпусним життям, але я не можу уявити його в ролі вбивці. А крім того, навіщо йому було вбивати мого брата?

— Це те, до чого ми завжди приходимо, чи не так? — запитав інспектор Кері з веселою невимушеністю. — Що стало відомо Кристіанові Гульбрандсену — про когось — щоб цей «хтось» був змушений убити його?

— Атож! — із тріумфом вигукнула місіс Стріт. — Це міг бути лише Волтер Хад.

— Якщо не хтось ближчий до родини.

Мілдред промовила гостро:

— Що ви хочете цим сказати?

Інспектор Кері повільно промовив:

— Містер Гульбрандсен був дуже стурбований станом здоров'я місіс Сероколд, коли приїхав сюди.

Місіс Стріт спохмурніла.

— Чоловіків завжди турбує здоров'я матері через те, що вона має такий делікатний вигляд. Мабуть, їй подобається така увага! А може, Кристіан повірив базіканню міс Белвер.

— А вас не турбує здоров'я вашої матері, місіс Стріт?

— Ні. Я дивлюся на життя тверезо. Моя мати вже немолода.

— І смерть неминуче приходить до кожного з нас, — сказав інспектор Кері. — Але нам не слід допускати, щоб вона приходила до людини раніше від призначеного їй часу.

Він сказав це дуже значущим тоном. Мілдред Стріт несподівано розхвилювалася.

— О, це підло — це просто підло. Усім байдужісінько. Та й чого б їм переживати? Я тут єдина особа, яка кревно споріднена з Кристіаном. Для матері він був лише дорослим пасинком. Для Джіни взагалі ніяким не родичем. А мені він був братом.

— Наполовину братом, — нагадав інспектор Кері.

— Атож, наполовину братом. Aлe ми обоє були Гульбрандсенами, попри різницю у віці.

Кері сказав лагідним голосом:

— Так, так, я вас розумію…

Зі слізьми на очах Мілдред Стріт вийшла. Кері подивився на Лейка.

— Отже, вона абсолютно впевнена, що вбивця — Волтер Хад. Навіть на мить не припускає думки, що це міг бути хтось інший, — сказав він.

— І можливо, вона має рацію.

— Можливо. На Воллі дуже все сходиться. Він мав можливість і мав мотив. Бо якщо гроші потрібні йому негайно, бабуся його дружини повинна вмерти. Тож Воллі доливає отрути до її тоніку, а Кристіан Гульбрандсен бачить, як він це робить або в якийсь спосіб довідується про це. Атож, усе досконало сходиться.

Він помовчав, а тоді сказав:

— До речі, Мілдред Стріт дуже любить гроші… Вона, можливо, не витрачає їх, але вона їх любить. Я не знаю, чому… Схоже, вона скнара — наділена пристрастями скнари. А може, вона любить ту владу, яку дають гроші. Чи хоче витрачати їх на доброчинність? Адже вона належить до родини Гульбрандсенів. Може, вона хоче перевершити батька?

— Складно все це, чи не так? — сказав сержант Лейк і почухав потилицю.

Інспектор Кері відповів:

— А зараз ми поговоримо зі схибленим молодим Лоусоном, після чого підемо у Велику Залу і з'ясуємо, хто там де був, а також усі «якщо», «чому» та «коли»… Ми почули одну-дві дуже цікаві речі сьогодні вранці.

II

Надзвичайно важко, подумав