Читати книгу - "“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією"

Питання, чому такою була поведінка американців, потребує ретельного дослідження. Сьогодні зрозуміло: кінцевою геополітичною метою США було не руйнування СРСР і країн соціалістичного табору в Східній Європі, як здавалося на початку цих процесів. Руйнації, запрограмовані американцями, започаткували побудову нового світового порядку, що матиме наслідком поділ людства на меншість, яка має право на прогрес і розвиток, і більшість, приречену на керовану соціальну деградацію, депопуляцію і витіснення зі своїх територій. Руйнування економіки, згортання виробництва і закриття заводів — все це пов’язано зі знеціненням населення порівняно з цінністю стратегічно важливих територій, на яких воно проживає. На цих територіях не повинно бути населення, здатного виступати як самостійний і ефективний суб’єкт господарювання. Тому головна мета “демократичних реформ, яким немає альтернативи” — по-перше, різке фізичне скорочення населення на територіях, що стали об’єктами стратегічної експансії; по-друге, різке зниження людського статусу цього населення — його фактична деградація і моральна дискредитація.

“Імперативні рекомендації МВФ, — пише О. Панарін, — невиконання яких карається не тільки відмовою у кредитах, а й міжнародною обструкцією з боку нових інститутів глобалізму в цілому, — це програма керованої соціальної деградації і руйнування “людського чинника” цивілізації. Перед “реформаторами” постала дилема: або відкинути іноземну програму керованої соціальної деградації, піти на ризик відлучення від глобального співтовариства, або прийняти її до виконання. Але прийняття цієї програми вимагало такого перевороту у свідомості, який досі ще ніким по-справжньому не описаний”[131].

Аналізуючи процеси, що відбуваються в Україні, поведінку іудеолібералів, які захопили більшість засобів масової інформації і здійснюють політику дебілізації населення, щорічне зменшення чисельності українського народу майже на півмільйона, руйнування промисловості й агропромислового комплексу, можна зробити висновок, що українська політична гендлярсько-лихварська еліта прийняла правила гри США. Для цього були всі передумови.

Щоб піддати власне населення керованій деградації, потрібен попередній антропологічний переворот, інший погляд на український народ. Пограбування населення під час номенклатурної приватизації можна якось зрозуміти: спрацьовував чинник збагачення. Але для того, щоб приступити до планового прискореного скорочення свого народу, позбавивши його нормальних умов і гарантій людського існування, необхідне обґрунтування у формі нового наукового расизму. Без наділення українського народу рисами расової неповноцінності неможливо було б робити з ним те, що тепер роблять. А такими рисами можна наділити тільки за умови знищення будь-яких свідчень його високого людського інтелектуального і морального достоїнства.

Так розпочалася дискредитація української національної культури, з одного боку, і відлучення “сучасно думаючого” населення від культурної спадщини — з іншого. Сталося так, що без ідеологічно обґрунтованої ненависті до національної культурної спадщини не можна було зайняти “послідовну позицію” у справі реалізації планів глобалізації щодо України. А без такої готовності “еліта”, яка встигла не на жарт проштрафитися перед своєю країною, не могла розраховувати на зовнішню компенсаційну підтримку.

Розпочалося нищення власної кіноіндустрїї, переписування історії України, робилися спроби відкинути історичне минуле і почати історію від дня незалежності. Закривалися бібліотеки, не фінансувалися оплата праці бібліотекарів й комплектування бібліотек новими книгами та періодичними виданнями. Навіщо читати і розвиватися населенню, що підлягає знищенню і перетворенню на рабів?

У повсякденному житті ми спостерігаємо парадоксальну ситуацію: еліти різних країн конвергуються, змішуються, їхні інтереси переплітаються. І навіть коли держави перебувають у стані війни, їхнє вище політичне керівництво або його частина, як і раніше, зберігає тісні зв’язки з політичною елітою противника. Зв’язки можуть здійснюватися через політичні й фінансові структури, масонські ордени й різні утаємничені організації. І в цих структурах може бути вирішено питання, кому бути сьогодні переможцем, а кому переможеним. Така нівельована “єдність” еліт — головне досягнення надсуспільства США за останні 20 років.

Чому так відбувається? Замислимося над простими очевидними фактами.

Де, в яких країнах розміщено сьогодні рахунки найбільших українських сировинних фірм і промислових компаній?

У чиїх банках і в якій валюті тримають українські олігархи свої гроші?

Де розташовано будинки, вілли, замки наших мільйонерів? Де живуть їхні родини й навчаються їхні діти?

І невже після відповіді на ці запитання хтось може стверджувати, що за будь-якого серйозного загострення відносин між США і Україною всі “нові українці” кинуться на захист “незалежної” України? Наївність такого твердження очевидна навіть для дитина.

Тільки-но США накинуть фінансовий зашморг на олігархів, що сидять на шиї українського народу, тільки-но виникне загроза арешту їхніх рахунків, вилучення власності, всі “наші” мільйонери й мільярдери стануть найвірнішою і найвідданішою “п’ятою колоною” істеблішменту США. І виконуватимуть усі вказівки Вашингтона, з беззаперечністю найманця боротимуться за його перемогу, а отже, за повернення свого впливу і нажитого “непосильною працею” багатства.

Уже сьогодні коридорами Верховної Ради і Адміністрації президента ходять майбутні “бургомістри” і “старости”. Всіх їх вже перелічено й призначено. Вони вже пройшли стажування і навчання у США. З ними вже працюють, і їх готують до майбутньої “відповідальної ролі”. Ніхто не буде забутий...

Уже розписано й сформовано новий окупаційний уряд. Визначено усіх ключових міністрів з аборигенів — торговельно-лихварської і компрадорської еліти та гауляйтерів із метрополії, різних консультантів і фахівців з питань України, колишніх президентських радників. Із урочистим вступом на посаду першого в історії України Головного рабина України — відомого брюссельського рабина Азріеля Хайкіна — сформовано й малий Синедріон.

Політичний урок війни в Іраку такий: якщо збройні сили США стоять біля ваших кордонів, то це означає, що їх на вашій території уже чекає могутня “п’ята колона” і в спину найхоробрішим солдатам готуються загнати ніж зради.

... Заручать пам’ять і приручать крила,