Читати книгу - "Кінець Вічності, Айзек Азімов"

У Твіселових словах йому почулася загроза. Фінджі все-таки розмовляв з Твіселом. Що він йому сказав?

А втім ця зовнішня загроза стала саме тим поштовхом, якого йому бракувало. Боротися із власною депресією — все одно що відбиватися тонесенькою лозиною від натиску сипучих пісків. Боротися із Фінджі — це зовсім інша річ. Харлан згадав, яку зброю він має в руках, і вперше за останні дні до нього повернулася колишня певність у собі.

Зміна настрою сталася так швидко, ніби зачинилися одні двері й одразу відчинилися другі. Депресивний стан мов рукою зняло, й Харлан розгорнув бурхливу діяльність. Він вирушив у 2456-е і там, залякавши Соціолога Воя, добув потрібну інформацію.

Свою місію він виконав блискуче. Він довідався про все, що хотів. І навіть більше, ніж сподівався. Набагато більше.

Певність завжди окупається успіхом. У його рідному Сторіччі ходила приказка: «Хапайся відважно за кропиву — твоїм ворогам вона видасться києм».

Отже, Нойс не мала Аналога в новій Реальності. Жодного. Вона могла непримітно, не викликаючи підозри, посісти своє місце в новому суспільстві або ж залишитись у Вічності. І вже не буде ніяких причин заборонити їхній шлюб, крім суто теоретичної — порушення закону, — а він добре знав, як відвести це звинувачення.

А тепер він мчав у майбутнє, щоб поділитися з Нойс такою приємною новиною, натішитися разом з нею нечуваною перемогою, здобутою після стількох жахливих невдач. І тут капсула ні з того ні з сього зупинилася.

Вона не уповільнювала свого руху, а просто зупинилась мов укопана. Якби капсула рухалася в Просторі, від раптової зупинки вона розлетілася б на друзки, метал розпікся б до червоного жару, а Харлан перетворився б на криваве місиво.

Та оскільки капсула рухалася в Часі, несподівана зупинка викликала в Харлана тільки нудоту й різачку в шлунку.

Коли біль ущух, Харлан глянув на шкалу часометра. Heмов крізь туман він побачив цифру 100 000.

Його пройняв жах. Цифра була надто кругла.

Він гарячково глянув на прилади. Що сталося? Пусковий важіль стояв на поділці максимальної швидкості. Не видно було й слідів короткого замикання. Жодна стрілка приладів не перейшла за чорну риску. Енергія подавалася справно. Тоненька стрілка енергометра спокійно показувала, що рівень споживання енергії залишався таким, як і під час руху.

Що ж тоді спинило капсулу?

Харлан обережно взявся за пусковий важіль і перевів його в нейтральну позицію. Стрілка енергометра впала на нуль.

Харлан перевів пусковий важіль у протилежний бік. Стрілка енергометра знову пішла вгору, а часометр почав відлічувати Сторіччя в зворотному напрямку.

Назад… ще назад, у минуле… 99 983… 99 972… 99 959…

Харлан знову перевів важіль у нейтральну позицію, тоді потягнув на себе. Капсула рушила в майбутнє. Повільно. Дуже повільно.

99 985… 99 993… 99 997… 99 998… 99 999… 100 000…

Стоп! На шкалі знову застигла цифра 100 000. Капсула споживала Енергію від спалаху Нової в неймовірній кількості, але намарне. Вона застигла на місці.

Харлан знову скерував капсулу в минуле, цього разу ще далі. Тоді — в майбутнє, на повній швидкості.

Крізь стиснуті зуби зі свистом прохоплювалося дихання. Харлан відчув себе в’язнем, що б’ється закривавленою головою об тюремні грати.

Після десяти марних спроб капсула знову зупинилася на 100 000. Ні на одне Сторіччя далі.

Треба замінити капсулу! Хоча навряд чи це поможе.

В мертвотній титлі 100 000-го Сторіччя Ендрю Харлан вийшов із капсули й навмання вибрав нову капсульну шахту.

За хвилину, тримаючи руку на пусковому важелі, він уп’явся очима в цифру 100 000, хоч уже знав, що йому не пробитись.

Харлана охопила лють. І треба ж було, щоб отак несподівано спостигло лихо! Саме тепер, коли йому вже всміхалася доля. Прокляття тієї фатальної помилки нависало над ним.

Він рвучко перевів важіль на максимальну швидкість, у минуле. Принаймні в одному напрямку він міг рухатися, шлях у минуле був вільний.

Нойс відгороджена від нього бар’єром, вона поза його досяжністю — що вони ще йому можуть зробити? Що йому втрачати, чого боятися?

Він вистрибнув із капсули в 575-му й, ні від кого не ховаючись, нехтуючи всім світом, попростував до бібліотеки Сектора. Тут він узяв те, що хотів, і навіть не озирнувся — стежать за ним чи ні. Хіба тепер не один біс?

Харлан повернувся у капсулу й знову рушив у минуле.

Він достеменно знав, що йому робити. Харлан глянув на великий годинник, який показував біочас і номер однієї з трьох робочих Змін біодоби. Фінджі зараз, очевидно, вдома в своїй квартирі, а це якраз те, що треба.

Прибувши в 482-е, Харлан відчув, що в нього підскочила температура. Рот був сухий і ніби натоптаний ватою. Списало у грудях. Але він притискував ліктем приховану під сорочкою зброю: холодний доторк металу був єдиним відчуттям, з яким варто рахуватися.

Обчислювач Гоббі Фінджі глянув на Харлана, і його подив поступово змінився тривогою.

Харлан мовчки дивився на нього, чекаючи, поки тривога в очах Обчислювача перейде в страх. Він спроквола обернувся, ступив кілька кроків й опинився між Фінджі й відеофоном.

Фінджі був голий до пояса. На грудях в нього виднілись поодинокі волосинки; груди були пухкі, схожі на жіночі. Опасисте черево нависало над поясом.

Харлан з утіхою подумав, що вигляд у Фінджі далеко не шляхетний, а скоріше огидний. Що ж, так навіть краще.

Він засунув правицю під сорочку й стис руків’я зброї.

— Не поглядайте на двері, Фінджі, — остеріг Харлан. — Сюди ніхто не ввійде. Вам треба зрозуміти, що ви маєте справу з Техніком. Ви хоч знаєте, що це означає?

Голос Харлана звучав глухо. Його лютило, що в очах Фінджі не було страху, а тільки тривога. Обчислювач узяв сорочку й мовчки почав одягатися.