BooksUkraine.com » Детективи » Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз 📚 - Українською

Читати книгу - "Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз"

132
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Орхідей для міс Блендіш не буде" автора Джеймс Хедлі Чейз. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 57
Перейти на сторінку:
знайшли мертвою в котромусь із номерів. Думала, ви про мене кращої думки.

— Вибач, що помилився, — перепросив Рокко.

Подали їжу, і якийсь час вони обідали мовчки. Вряди-годи Рокко дивився на дівчину, подумки вирішуючи, як краще до неї підступитися. Із сумом він нарешті констатував: єдине, що її цікавить, це гроші.

Покінчивши з обідом, Мейсі задоволено відкинулась на стільці.

— Це було смачно. Ти милий!

— Так, не такий я вже й поганий, — скромно підтвердив Рокко. — Послухай-но, мала, чому б тобі не заробити ще тридцять баксів?

Мейсі підозріливо глянула на нього.

— А що треба робити?

Він поплескав її по руці.

— Це не те, про що ти подумала, лише суто ділова пропозиція. Ходімо до мене й усе обговоримо.

— Ні, дякую! — твердо сказала Мейсі. — Я не раз уже це чула.

Рокко вдав шокованого.

— Ти не так мене зрозуміла, мала! У мене є пропозиція, яку я хотів би з тобою обговорити: для тебе це спосіб підзаробити ще якусь тридцятку на тиждень. Але якщо тебе це не цікавить...

— Тридцять доларів на тиждень?! — Мейсі випросталася. — Чому б нам не обговорити це просто зараз?

Рокко заперечно хитнув головою, зводячись на ноги.

— Це суто конфіденційно, але забудьмо! Я знайду когось іншого — не такого полохливого, — хто зробить це для мене.

І він знаком прикликав офіціанта, аби розплатитися за обід, витягши при цьому велику пачку купюр, щоб Мейсі могла їх побачити. Сховавши пачку в кишеню, він зауважив, як жадібно Мейсі гляділа на гроші.

— Ну що ж, дякую за компанію! Бувай!

— Агов! Не квапся так! Може, я ще й передумаю. То де ти живеш?

— Просто за рогом, у двох хвилинах ходьби звідси.

Мейсі завагалася, потім підвелася.

— Як же ж ми, бідні дівчата, маємо ризикувати, аби заробити зайвий долар! — сказала вона. — Гаразд, але пам’ятай — нічого такого!..

— Це навіть не спадало мені на думку! — збрехав Рокко.

У нього було зручне маленьке помешкання на третьому поверсі над заправкою з гаражем — із чорним входом із двору, де була стоянка.

Мейсі приємно здивувало, з яким смаком він об-лаштував свою велику спальню-вітальню. Меблі були зі світлого дуба. Кілька килимків острівцями розкидані на полірованій підлозі. Стільці — великі та м’які. На широчезному дивані цілком могло поміститися четверо, а то й п’ятеро. Усюди чистота.

Мейсі стояла, витріщившись на диван.

— Це круто для такого хлопця, як ти, еге ж? — зронила вона, скидаючи плащик. — Боюся, що ти на цьому дивані виглядаєш, наче подорожній у пустелі.

— Ти би вельми здивувалась, якби знала, що відбувається на цьому ліжку, — підморгнув їй Рокко. — У мене тут повно місця для різних маневрів.

— Гадаю, так воно і є. Можу лише здогадуватись, — захоплено сказала Мейсі і дурнувато захихотіла.

Поки вона роздивлялася кімнату, Рокко змішав два віскі.

— Сідай же, бебі! — припросив він. — Маю до тебе ділову розмову.

Мейсі опустилася в одне з великих зручних крісел. Воно було таке глибоке, що її коліна опинилися вище голови.

Рокко подав їй склянку і зацікавлено зиркнув на те, що відкривалось його погляду з того місця, де він стояв.

— Ну, кажи вже, — промовила Мейсі. — Я уважно слухаю.

Рокко заохочувально хитнув склянкою в її бік. Мейсі відпила половину, відхекуючись.

— Я би сказала, що це може звалити з ніг навіть вагітного мула!

— Ти так думаєш? — сказав Рокко і поплескав її по коліну. — Але ж ти — не вагітний мул!

Мейсі захихотіла. Їй нечасто випадала нагода пити справжнє шотландське віскі. Коли Рокко запропонував їй сигарету, вона залпом осушила склянку.

— Я наллю тобі ще, — припросив Рокко, беручи в неї склянку і підходячи до бару.

— Але трошки, — відповіла Мейсі, зручніше вмощуючись у кріслі. — Інакше я геть захмелію.

— Ну то й що? — спитав Рокко, щедро плюснувши їй подвійну порцію віскі й лише трохи розбавивши його содовою. Простягнувши їй склянку, він всівся навпроти.

— Мені потрібна тямуща дівчина, котра б зібрала для мене деяку інформацію. Але це між нами, мала. Хочу щось відкопати на банду Ґріссонів. Ти ж працюєш на них, тому змогла би добути те, що мені потрібно.

Мейсі така пропозиція зовсім не сподобалась. Вона боялася Ма Ґріссон. Гратися з Ма могло бути небезпечно. Мейсі випила ще трохи віскі, намагаючись тим часом думати. Їй нелегко давалась будь-яка розумова діяльність. Рокко майже чув, як поскрипують її звивини.

— Якщо тобі не подобається моя пропозиція — забудьмо про неї. Натомість послухаймо кілька платівок: у мене велика джазова фонотека. Але якщо все-таки надумаєш заробити додаткові тридцять баксів на тиждень — прошу дуже!

— А якого роду інформація тобі потрібна? — обережно поцікавилася Мейсі.

— Я не перебірливий, — відповів він. — Відколи Ма почала заправляти клубом, я там не був. Може, у клубі відбувається щось незаконне?

Мейсі легенько відригнула.

— Багато чого, — озвалась вона. — Я страшенно нервую, коли там трапляються поліцейські облави.

— Не будь такою сором’язливою, — провадив далі Рокко. — Хотілось би якихось фактів.

Мейсі тицьнула у нього пальцем.

— Спочатку гроші, розумнику!

Рокко зітхнув. Теперішні жінки, здається, думають лише про гроші. Він витяг пачку банкнот, відрахував двадцять одну купюру і простягнув гроші Мейсі.

— Я довіряю тобі, серденько, — сказав він, розмірковуючи, чи не будуть ці гроші викинуті на вітер. — Ну, тепер кажи вже щось.

Мейсі допила своє віскі. У голові в неї паморочилося.

— Дай-но подумати... — нахмурившись, вона втупилася в стелю. — У клубі є стіл для гри в рулетку. Це ж незаконно, правда? Наверху у них бордель. Це також незаконно. Але я скажу тобі ще дещо. Усі двері в клубі зроблені зі сталі. Такі ж і жалюзі на вікнах. Поки копи прорвуться у клуб — уже не буде ніде й нічого.

Рокко незадоволено глянув на неї — він і без неї усе це знав. Тому зайшов із іншого боку.

— А куди хлопці оце щойно поїхали? — запитав він. — Я бачив Флінна, Воппі та Сліма у їхньому «доджі» — вони саме виїжджали з міста.

Мейсі поклала ногу на ногу. Рокко аж примружився, бо з його місця було видно навіть забагато.

— Не знаю, —

1 ... 35 36 37 ... 57
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз"