Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

Основною метою перебування Дмитра на цьому світському рауті було знайомство з потрібними людьми. Один з його італійських партнерів Енріке Грассо обіцяв відрекомендувати його. Варя, яка повинна була виконувати обов'язки перекладача, хоч і вільно володіла італійською, страшенно нервувала і боялася не впоратися з покладеною на неї задачею. Але вона більше хвилювалася, все пройшло чисто, голки не підточиш.

Для цього вечора вона не наважилася купувати вбрання на свій смак і їй знову довелося перебирати гардероб Ліз, де вдалося знайти шикарну вечірню сукню перлинно-сірого кольору, з оголеною спиною і спідницею-русалкою. На відміну від інших нарядів Ліз на ній не було ні блискучих каменів, ні контрастних кольорів в оздобленні. Ліф прикрашало гарне драпірування, а талію підкреслював сріблястий пасок. Спорудивши високу зачіску і зробивши вечірній макіяж, Варя залишилася задоволеною своїм відображенням у дзеркалі. Дмитро ж, на подив, нічого їй не сказав, він взагалі був дуже замислений і було видно, що подумки намагається вирішити якесь важливе питання, він навіть, здавалося, намагався менше дивитися в її бік.

Коли він її познайомив з Енріке, той обдарував її захопленим поглядом і поцілував їй руку, затримавши її довше, ніж належало за етикетом, а потім з посмішкою ловеласа вимовив саму дурну нетактовність, яку Варя тільки могла уявити:

- Дмитро, твої помічниці одна гарніше іншої!

- Вона - моя дружина, - перервав його Дмитро з холодними нотками в голосі.

А коли Енріке розсипався спочатку в вибаченнях, а потім в компліментах перед нею, і Варя зловила на собі кілька чоловічих захоплених поглядів, Дмитро з виглядом власника взяв її під руку, всім представляв як свою дружину і взагалі весь вечір не відходив від неї ні на хвилину .

Коли вони повернулися в готель, він провів Варю до дверей її номера і, відпустивши руку, тихо вимовив:

- Ти сьогодні всіх зачарувала, тепер ці італійці з їх гарячим темпераментом ще довго будуть згадувати мою красуню-дружину.

Він, нарешті, спрямував на неї погляд своїх палаючих очей і, посміхнувшись, додав:

- Дякую, Ліз, за ​​те, що погодилася поїхати зі мною і терпіла нудний, напевно, для тебе прийом.

Варя як завжди оніміла під його поглядом і намагалася побороти шалене серцебиття. Вона вже хотіла сказати, що з ним готова їхати куди завгодно, але він побажав їй на добраніч і на прощання, обдавши жаром погляду, поспіхом сховався за дверима свого номера.

Вирішивши в Римі виробничі питання Дмитра, вони збиралися на зйомки в Таорміну. Варя, яка вирішила зробити ще одну спробу втечі, почала вмовляти Дмитра повернутися додому, переконуючи, що вони все одно не будуть практично бачитися через її зайнятість. Але він не піддався на вмовляння, заявивши, що у нього з'явився привід відпочити і додав, що йому ніхто не зможе заборонити прийти помилуватися нею на знімальний майданчик. Тільки після цих слів Варя усвідомила, що її чекає і по-справжньому запанікувала. Вона взагалі не любила фотографуватися, а тут доведеться позувати перед професійним фотографом, вживатися в образ.

«Про що я тільки думала, погоджуючись на цю поїздку? - подумки лаяла вона себе. - Яка з мене модель? Одна справа начепити на себе дороге вбрання і під руку з успішним бізнесменом зображати світську левицю, цього мене Ліз хоч трохи навчила, коли хотіла щоб я зображала її на яхті, але бути моделлю ... А якщо потрібно буде пройтися по подіуму? Я жодного кроку не зможу зробити. Боюся, що замовник буде розчарований, а Інеса тепер точно звільнить, а найгірше, що це станеться на очах у Дмитра ».

Вона гарячково шукала вихід із ситуації, але нічого не приходило в голову. І дійсно було чого боятися. У Таорміні власники туристичних комплексів вирішили провести триденний конкурс-маскарад, візитною карткою якого були італійські національні костюми починаючи з давніх-давен і дотепер, метою якого було залучення туристів. Через те, що це свято планувалося стати щорічним, моделі повинні були продемонструвати ці костюми для рекламного буклету.

Перший костюм, в якому Варі потрібно було зніматися, представляв собою розкішну розшиту сріблом і перлами сукню в стилі Медічі з широким срібним поясом, що повторював лінію тугого корсета і високим коміром. Їй необхідно було зобразити горду флорентійку з непокорою в погляді, як того вимагав Ден, фотограф. Побувавши в руках візажиста і вислухавши уважно вимоги Дена, Варя ніяк не могла зосередитися. Вона не виспалася, тому що всю ніч до світанку крутилася без сну в ліжку в пошуках виходу. Зараз вона відчувала слабкість, невпевненість в собі і не сумнівалася, що у неї нічого не вийде.

Пройшовши на знімальний майданчик, Варя встромила нігті в долоні і завмерла, внутрішньо вібруючи кожною клітинкою тіла. Її тішило, що сукня була довгою, і ніхто не міг побачити її тремтячих колін, а щільно стиснуті щелепи і губи розтягнуті, як їй здавалося, в горду поблажливу посмішку не давали зубам танцювати чечітку від страху. Вона виконувала всі вимоги фотографа, але розуміла, що все це виглядає неприродньо, фальшиво.

- Що з тобою таке, Ліз, чорт би тебе забрав ?! - раптом почула вона розлючений голос Дена. - Ти будеш нормально працювати чи ні? Ти знову взялася за свої витребеньки? Я не розумію, як Інеса терпить тебе і твої нескінченні витівки? Я б вже давно тебе вигнав під три чорти!

Майданчик завмер. Потім пролунав голос молоденької моделі в венеціанському вбранні:

- А вона за своїми витівками ховає свій непрофесіоналізм. Нічого крім кривлянь не вміє.

На майданчику пролунали смішки, а Варі хотілося провалитися крізь землю від сорому і розпачу. Вона говорила собі, що це справа техніки, що просто треба розслабитися, але все одно два дні зйомок пройшли в суцільних нервах і криках фотографа, який встигав роздратуватися, поки добивався від неї бажаного результату. Крім того, повертаючись пізно ввечері в готель, вона також не могла розслабитися, боячись зіткнутися з ким-небудь із знайомих, тому що їй був заброньований номер в тому готелі, де вона працювала. З Дмитром практично не бачилися, що її також пригнічувало.