Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - 2, Ольга Обська"

— Ну, такі покази він і сам дав, — посміхнулася мулатка. — А, взагалі, твої слова дуже допоможуть. Ти вчасно прийшла. Думала йти до тебе, але ти мене випередила. Щоб Зурім залишилася в Дарліті, необхідно надати раді ООС всі зібрані свідчення до кінця церемонії. Адже по її завершенню всіх дівчат, крім тієї, яку назве принц Ендрю, відправлять по своїх світах.

Після цих слів Сапфіра знову стала серйозною і офіційною, і почала задавати питання, відповіді на які акуратно записувала.

— Допит закінчено, — нарешті, сказала вона. — Дякую. Цього має вистачити з лишком. Хвилини за три закінчиться дія седативного і можна буде йти.

Глаша глянула на годинник — церемонія почнеться буквально за хвилину.

— Ні, піду просто зараз, не хочу спізнюватися.

Вона встала і на неслухняних ногах вийшла з кімнати Сапфіри. Хотілося мчати стрілою, але слабкість відступала поступово, і пересуватися доводилося повільно, тримаючись рукою за стіну. Шлях був не близький — спочатку в свою кімнату за квіткою, потім вже в зал, де відбудеться церемонія.

Минуло менше хвилини, поки, нарешті, з'явилася яка-ніяка бадьорість. Дія седативного закінчувалася і одночасно з'явилося дике хвилювання. Глафіра представляла, що відчуває зараз Крайс. Всі претендентки на місці, а Глаші немає. А раптом він подумав, що вона вирішила відмовити, тому і не прийшла? Серце стиснулося від думки, як болісно зараз коханому. Дикий викид адреналіну остаточно нейтралізував дію седативного. Мозок включився. Забігти до своєї кімнати за квіткою — це зайве коло, зайві хвилини болісних сумнівів для Крайса. Треба мчати безпосередньо в зал. По дорозі, наскільки Глаша пам'ятала, був невеликий зелений куточок — напевно там знайдеться підходяща рослина. І вона помчала по наміченому маршруту з такою швидкістю, з якою не бігала ніколи в житті.

Менше хвилини пройшло, коли вона була на півдорозі. У зеленому куточку жодної підходящої рослини не знайшлося. Байдуже! Схопила горщик з якимось кактусом-некактусом. Товстий стовбур з колючками, але головне зверху малесенька квіточка — зійде. Крайс зрозуміє. І помчала далі.

Від швидкого бігу серце калатало в горлі і віддавало кудись у бік. Вуха заклало, і ніг Глаша не відчувала, але вона не зменшувала швидкості. Мчала і мчала. Нарешті, ось вони — двері в зал. Влетіла всередину. Нікого не помічала, але відразу побачила його. Господи! Як вона скучила! Відчайдушно потрясла горщиком. Чорт! Важелезний. Здається, ґрунт розсипався на підлогу або на сукню якійсь дамі. Байдуже! Головне — спіймати його погляд, переконатися, що зрозумів. І вона спіймала. Ох, що було в його очах — яка гримуча суміш почуттів. І вона купалася в цьому пекучому погляді.

— Ваша Світлосте, оголосіть ваше рішення.

— Моя обраниця — Глафіра.

Горщик вислизнув з рук. Ну й добре, він тільки заважав. Глаша не чула звуку розбитої кераміки, не помічала, як весь зал обернувся на неї, вона бачила тільки, як її принц йде до неї назустріч. З кожним його кроком серце билося все сильніше і сильніше. А потім він підійшов — і воно зупинилося.

Він підхопив її на руки і поніс до виходу.

— Куди ми? Хіба таке передбачено церемонією?

— Навряд чи, — посміхнувся він.

Потім став серйозним:

— Більше ні на крок тебе не відпущу.

Глаша обвила його шию руками і прошепотіла:

— Ваша Світлосте, принце Ендрю, я теж тебе кохаю…

_____________________________________________________

Дорогі читачі!

До кінця історії залишилася всього одна велика бонусна глава. Мені не хотілося б ділити її на частини. Вона з'явиться у вівторок, 7 липня, цілком.

Запрошую підписатися на мою авторську сторінку, щоб не пропустити нову історію, яка з'явиться після закінчення цієї.