Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

від домішок, що його забруднюють, у відстійнику заввишки в 1 м при температурі 18—20° протягом перших трьох днів після відкачування меду. Слід врахувати, що відстоювання, тобто звільнення меду від засмічуючих домішок, прискорюється при підвищенні температури. При висоті відстійника в 1 м відстоювання закінчується: при температурі 10° через 15 діб, 15°— через 61/2 діб, 20° — через 3 доби, 35° — через 10 годин, 50° — через 2 години.

Дослідження показали, що кількість нерозчинних у воді засмічуючих часток меду після тридобового відстоювання становило 0,008—0,012% до ваги меду.

Гігієна і санітарія на пасіці

Гігієна — це наука, що вивчає умови зовнішнього фізичного і соціального середовища, які впливають на здоров'я людини. Гігієна розробляє і науково обгрунтовує заходи, що оздоровлюють ці зовнішні умови. Санітарія ж здійснює заходи, розроблені гігієною.

Одна з основних і елементарних вимог гігієни пасічника — чистота рук і тіла. Руки пасічника завжди повинні бути чисті. Перед оглядом бджіл і після нього руки треба мити з милом, а після огляду хворих сімей (на європейську, американську гнильцю та ін.) руки треба знезаражувати триразовим намилюванням з щіткою і змиванням мильної піни теплою або гарячою водою, а воду виливати в яму і засипати землею. В таз рукомийника рекомендується налити кілька грамів гасу для відлякування бджіл. Якщо для кожної людини чистота тіла має велике значення, то для пасічника вона потрібна ще й тому, що запах поту дратує бджіл і вони жалять. Пасічник повинен працювати в чистому білому халаті і білій шляпі, особливо в жаркі сонячні дні.

Пасіку слід утримувати в ідеальній чистоті, територія її повинна бути звільнена від усіх непотрібних предметів. Пасічний інвентар треба зберігати не тільки справним, але й чистим.

Брудне утримання пасіки — перша ознака того, що вона збиткова. Звичайно на таких пасіках є хворі сім'ї бджіл, слабі сім'ї і сім'ї, уражені бджолиними вошами. Все це, звичайно, негативно відбивається на медозборі.

Крім того, додержання правил гігієни пасічником і утримання пасіки в належному санітарному стані врятують її від воскової молі, гризунів, плісені та іржі.

Велике гігієнічне значення має забезпечення бджіл водою. Встановлено, що коли бджоли щодня вилітають за нектаром приблизно від 7 до 15 разів, а за квітковим пилком трохи менше, то за водою вони іноді вилітають до 100 разів на день. Особливо велика потреба бджіл у воді у весняно-літні місяці (в період розвитку розплоду). Відмічено випадки, коли через відсутність води бджоли викидали личинок з воскових комірок.

Для бджолиної сім'ї, що має значний розплід, потрібно на добу 200—400 а води. Якщо пасічник не забезпечує своїх бджіл водою, вони примушені робити десятки тисяч вильотів, щоб знайти її. Крім того, через відсутність води бджоли нерідко споживають рідину з різних забруднених вододжерел.

Тимчасом забезпечити бджіл водою зовсім не важко. Напувалкою звичайно служить дерев'яний бочонок з краном, через який вода дуже повільно витікає (по краплях) на дошку з косо набитими дерев'яними планками або видовбаними зигзагоподібними лініями для повільного стікання по ній води. Як виготовити цю напувалку, можна дізнатись з усякого підручника з пасічництва.

Правильно роблять ті пасічники, які додають у напувалку з водою трохи кухонної солі (50 г на відро води). Ще краще забезпечувати бджіл двома напувалками: однією — з звичайною водою, а другою — з підсоленою. Досвід, проведений на Голосіївській дослідній пасіці, показав, що 47,3% бджіл брали з напувалок чисту воду, а 52,7% — підсолену воду, Проте слід пам'ятати, що бджоли охоче брали воду, яка містила 0,5% солі, тоді як 1% водний сольовий розчин вони не хотіли брати.

Розділ 4 Застосування бджолиної отрути для лікування

З літератури відомо, що бджолиними ужаленнями були вилікувані від болючої подагри Карл Великий і Іван Грозний. Наша країна з давніх-давен славилася високорозвиненим пасічництвом. У народній медицині як лікувальний засіб застосовувався не тільки бджолиний мед, а й бджолина отрута.

В 1864 р. професор Петербурзького лісного інституту М. І. Лукомський надрукував статтю, в якій відзначав високі лікувальні властивості бджолиної отрути при суглобному ревматизмі, подагрі та інших захворюваннях. Він  закликав лікарів зайнятися вивченням цього цінного лікувального засобу.

Особливо слід відзначити дуже цікаві й цінні спостереження пасічників, які застосовували бджолину отруту для лікування при різних захворюваннях. Багаторічні спостереження і зібрані нами анкетні дані про стан здоров'я пасічників показують, що бджолина отрута є не тільки чудовим лікувальним засобом при деяких захворюваннях, але й має профілактичні властивості. Відомо, наприклад, що пасічники завдяки бджолиним ужаленням, як правило, не хворіють на ревматизм.

Бджолина отрута при ряді захворювань є чудовим лікувальним засобом і при правильному застосуванні дає добрі лікувальні результати.

Тепер ще немає точно встановленої теорії, яка пояснювала б високе лікувально-профілактичне діяння бджолиної отрути.

Є. Л. Фішков (1954) пише: «Дуже цікавою є праця. Н. М. Артемова і О. Ф. Соловйової (1939) про атропіноподібне діяння бджолиної отрути. За їхніми даними, отруєння бджолиною отрутою діяло на серце жаби так само, як атропінізація». Доводиться розчарувати Фішкова і нагадати, що ще в 1951 р. Н. М. Артемов признався: «У своїй першій праці ми (Артемов і Соловйова) (1939) не змогли виявити цього ефекту, що й дало змогу нам говорити про атропіноподібне діяння бджолиної отрути. Проте це виявилося неправильним, а звідси й аналогізоване діяння бджолиної отрути та атропіну не зовсім обгрунтоване»[40]. Нам здається, що бджолина отрута, будучи дуже складним біологічним препаратом, діє на весь організм у цілому, підвищуючи його захисні властивості.

Склад і фізико-хімічні властивості бджолиної отрути

Незважаючи на те, що пасічництво є дуже давньою галуззю народного господарства, хімічний склад бджолиної отрути був вивчений порівняно недавно.

Бджолина отрута має прозорий колір, різко ароматичний запах, що нагадує запах меду і гіркий, палючий смак; питома вага її 1,1313. Якщо крапельку бджолиної отрути нанести на синій лакмусовий папір, то він негайно почервоніє, тобто отрута має кислу реакцію, водний же розчин сухої бджолиної отрути кислої реакції не має.

У народі давно вважається, що бджолина отрута містить мурашину кислоту, бо пекучий смак бджолиної отрути нагадує смак мурашиної кислоти.

Справді, в дослідженнях встановлено, що в бджолиній отруті міститься мурашина, соляна, ортофосфорна кислоти, гістамін, холін, триптофан, сірка тощо.

Можна припускати, що велике лікувальне значення мають фосфорнокислий магній Mg3(PO4)2, який становить 0,4% ваги висушеної отрути, і сірка; у золі отрути виявлені сліди міді і кальцію. Бджолина отрута містить гістамін, значну кількість білкових речовин і летучі