Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

масла, які при висиханні отрути випаровують. На думку деяких дослідників, летучі масла викликають почуття паління і болючість при ужаленні бджоли. Бджолина отрута дуже швидко висихає навіть при звичайній кімнатній температурі, втрачаючи при цьому близько 70% ваги. Висохла бджолина отрута має вигляд прозорої маси, що нагадує гуміарабик, яка легко розчиняється у воді і кислотах.

Децинормальний розчин їдкого лугу і сірчаної кислоти навіть протягом 24-годинного діяння не руйнують бджолиної отрути. Властивості бджолиної отрути змінюються в результаті тривалого нагрівання її з соляною кислотою або їдким лугом; активність бджолиної отрути знижується від діяння марганцевокислого калію та інших окислювачів.

Бджолина отрута дуже теплостійка: нагрівання в сухому вигляді до 100° навіть протягом 10 днів помітно не впливає на її властивості.

Бджолина отрута має також велику холодостійкість; навіть заморожування не знижує її отруйного діяння.

Встановлено, що суха бджолина отрута при старанному захисті від вологи може зберігати токсичну активність протягом кількох років.

Знезаражуючі властивості бджолиної отрути

Лауреат Сталінської премії проф. Г. Ф. Гаузе вважає, що бджолина отрута є найсильнішою з відомих нам знезаражуючих речовин.

Радянські дослідники (П. М. Комаров та А. С. Ерштейн, А. Д. Баландін, І. Л. Кооп та ін.) встановили, що водний розчин бджолиної отрути навіть у розведенні 1:50 000 при бактеріологічному дослідженні виявлявся стерильним (не містив мікроорганізмів).

Так само доведено, що парамеції (одноклітинні з класу інфузорій) у розчинах бджолиної отрути 1 : 10 000 гинуть негайно, а в розчинах цієї отрути 1 : 50 000 — протягом 30 секунд.

Бджолина ж отрута у розведенні. 1:500 000 — 1 : 600 000, навпаки, стимулює розмноження парамецій. Ці досліди показують, що бджолина отрута залежно від ступеня розведення має різну біологічну активність.

І. Л. Кооп справедливо відзначає, що «Бджолина отрута, добування якої просте й доступне, заслуговує на не меншу увагу медиків, ніж антибіотики грибкового та бактеріального походження».

Чутливість людини до бджолиної отрути

Бджола при ужаленні вводить у шкіру прозору крапельку отрути, яка має лікувальні властивості. Як лікувальний засіб бджолина отрута має ряд переваг перед іншими ліками, насамперед слід вказати на її швидке діяння на організм і на величезну різницю між лікувальною отруйною (токсичною) і смертельною дозами. Токсична доза бджолиної отрути в десятки разів, а смертельна в сотні разів більша від лікувальної.

Чутливість організму до бджолиної отрути різна. Найбільш чутливі до неї жінки, діти і особи похилого віку.

Спостереження показали, що 1—5 і навіть 10 одночасних бджолиних ужалень здорова людина переносить легко і вони викликають лише у неї місцеву реакцію у вигляді почервоніння шкіри, припухлості, паління тощо; 200— 300 одночасних ужалень викликають отруєння організму з характерними ознаками порушення переважно серцево-судинної та нервової систем (задишка, синюха, прискорення пульсу, судороги, параліч); 500 і більше ужалень викликають смерть, найчастіше в результаті паралічу дихального центра.

Проте є люди, які мають підвищену чутливість до бджолиної отрути: досить одного бджолиного ужалення, щоб у них з'явилося загальне нездужання, різкий головний біль, висип типу кропив'янки, блювання, понос.

Наведемо приклади.

Гр. М-і після одного бджолиного ужалення відразу відчула себе погано: в неї з'явився сильний головний біль, слабість, підвищилася температура, і вона була примушена лягти в ліжко. На наступний день їй було краще.

Гр. Х-в в 1941 р. під час відкачування меду був ужалений бджолою в перенісся, через півгодини в нього все лице сильно набрякло, з'явилася також набряклість в різних частинах тіла, температура підвищилася до 39,5°. Протягом одного дня він був непрацездатний.

Численні спостереження показали, що пасічники, які працюють з бджолами протягом тривалого часу, переносять бджолині ужалення без усякої шкоди для організму (деякі пасічники з великим стажем роботи переносили ужалення навіть тисячі бджіл без усяких симптомів отруєння. Організм більшості людей швидко звикає до бджолиних ужалень і не реагує на них.

Наводимо дані анкет, одержаних з пасік Радянського Союзу, які показують різні строки набування пасічниками несприйнятливості (імунітету) до бджолиної отрути залежно від тривалості роботи на пасіці.

У 28,2% пасічників до 1 року роботи на пасіці

У 22,5% - протягом 1 року роботи на пасіці

У 12,1% - протягом 2 років роботи на пасіці

У 10,5% - протягом 3 років роботи на пасіці

У 2,2%  - протягом 4 років роботи на пасіці

У 3,8% - протягом 5 років роботи на пасіці

У 0,9% - протягом 6 років роботи на пасіці

У 1,5% - протягом 7 років роботи на пасіці

У 1,3% - протягом 8 років роботи на пасіці

У 0,1% - протягом 9 років роботи на пасіці

У 1,9% - протягом 10 років роботи на пасіці

У 0,2% - протягом 11 років роботи на пасіці

У 0,2% - протягом 12 років роботи на пасіці

У 1,7% - протягом 15 років роботи на пасіці

У 0,2% - протягом 20 років роботи на пасіці

У 4,2% пасічників природжений імунітет

5,7% не набули імунітету

2,4% не пригадують, коли набули імунітету

0,4% не заповнили в анкетах цього питання

Експериментально доведено, що в пасічників, які довго доглядали за бджолами, а отже, їх часто жалили бджоли, в крові виробляються речовини, імунні до бджолиної отрути. Дослідники проводили прості і дуже переконливі досліди: брали дві пробірки, в одну наливали сироватку крові пасічника, який довго працював на пасіці, і змішували її з розчином бджолиної отрути; в іншій пробірці розчин бджолиної отрути змішували з такою ж кількістю сироватки людини, яку ніколи не жалили бджоли. Виявилося, що сироватка крові пасічника здатна нейтралізувати діяння бджолиної отрути, а сироватка крові людини, яку не жалили бджоли, не виявляла нейтралізуючого діяння на розчин бджолиної отрути. Досліди, проведені на кролях, також показали, що сироватка крові пасічників нейтралізує місцеве діяння бджолиної отрути, тоді як нормальна людська сироватка цієї властивості не має.

Часто доводиться спостерігати, що не всі члени сім'ї пасічника однаково реагують на ужалення бджіл. Проте в літературі нам не зустрічалися описи випадків природженого імунітету до бджолиної отрути. В зв'язку з цим ми дозволимо собі навести випадки, які становлять значний інтерес.

Пасічник І. Е. Поздняков (село Сопрон Курської області) докладно розповідає в своєму листі, як у 1947 р. його річний син зазнав нападу величезної кількості бджіл (не менше ніж 300). Все тіло і лице дитини були суцільно вкриті бджолиними ужаленнями. Лице і тіло дитини розпухли і, здавалось, що в найближчі години вона помре. Проте через 3 доби опух майже зник, а на шостий день хлопчик видужав, став бадьорим і веселим.

Як виявилося потім, дружину пасічника під час