Читати книгу - "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"

У той самий день пам'ять святих мучеників Якова Пресвітера, і Азадана, і Авдикія-дияконів, які в Персії за царювання Саворія за Христа постраждали.

Місяця квітня на 11-й день

Страждання святого священомученика Антипи, єпископа Пергамського в Азії

У роки апостольські, коли царював Доміціян, гоніння велике піднялося на християн. І розіслав цар по вселенній послання для князів і володарів, аби християни царським наказам корилися і приймали без будь-якого спротиву безумне зловір'я, і храми ідолів щоб всілякою вшановували честю. Виявилося тоді багато вірних, які слово Боже без страху ісповідували, і видно було велику мужність мучеників, які в Христі Спасі всюди подвизалися. Тоді церковний стовп віри і християнської істини основа, предвічного ж Божества єдинородного Сина Божого проповідник святий Йоан Богослов, прекрасний апостол, вигнаний був на острів Патмос, де ж явився йому в одкровенні між сімома світильниками Господь, який велів писати до семи ангелів, тобто єпископів семи церков азійських, укріплюючи мученицькі собори. Там тоді устами Господніми згадано цього святителя Антипу так: "Антипа, свідок Мій вірний, вбитий був серед вас, де живе сатана". Був-бо Антипа святий єпископом Пергамської церкви. І з тих слів про нього, написаних в Одкровенні Йоановому, зрозуміло, яким був Антипа — вірним Христовим свідком, і якими були люди пергамські, які мешкання сатани в себе мали, посеред них же святий Антипа був наче світло посеред пітьми, троянда серед тернів, золото серед болота чи, краще сказати, посеред вогняної печі, за написаним: "Як золото в горнилі випробуване". Там ані закон природи не бережуть, ані нема різниці між речами, але кожен за себе, і хто яку має силу, такою насилує инших. Кожного вважають хоробрим, і добрим, і праведним, якщо когось із християн здолає чи з тих, що на землі живуть, знищить. І коли була там християнська спільнота у великій від невірних кривді та бентезі, Антипа блаженний, винятковий муж, непохитний у вірі і постійний у добродійному житті, анітрохи не збентежився, але наче в ангельську природу з людини перемінився, міцно стояв проти супротивників, цілком нічого не боячись. Ще ж і виходив часто між люди, на катівські погрози не зважав і посеред них, наче зоря, світив світлом чистої і праведної віри, розганяючи пітьму ідолопоклонницького блуду. Через те біси, яких елліни вважали богами, усі звідтіля втікали, і жоден з них не смів у тому Пергамському граді перебувати, в якому ж святий Антипа мешкав. У снах-бо жерцям своїм біси являлися, кажучи: "Ні жертв ваших не куштуємо, ані не вдихаємо смороду і диму жертовного, бо християнський князь Антипа проганяє нас". Розгнівалося багато еллінів, на Антипу накинулися і, взявши його, тягнули на місце, де звичайно відбувалися нечисті їхні жертви. І сказав до нього ігемон: "Чи ти Антипа, який ані сам царських наказів не слухає, ще й инших непослуху вчить, і жертви, які ми богам приносимо, настільки бентежить, що ні одному з богів не дає жиром чи жаром насититися? Через те всі боги, покинувши град, пішли, і страшно, щоб якась біда велика не напала на град, якщо вони стерегти його більше не захочуть. Досить тобі, до сьогоді ти християнським чаруванням займався, покайся вже і законам нашим покорися, щоб боги, які прекрасним цим градом володіють, турботу про нас мали і пильнувати нас не переставали. Якщо ж зробити цього не хочеш і не відкинеш віри своєї, і богів наших вшанування зневажатимеш, то, за римським законом, достойними карами мучений будеш". Відповів Антипа святий: "Одне знай, о ігемоне, що християнином я є, царському ж велінню, безумному й нечестивому, покоритися зовсім не погоджуюся. А тому що на питання твої належну відповідь дати годиться, відповідаю: якщо богів ваших, яким поклоняєтеся і їх же називаєте всієї вселенної володарями, так смертна людина прогнати може, як самі кажуть, і ті, яких же вважаєте захисниками вашими й оборонцями, вашої допомоги шукають, то з цього легко можете пізнати блуд свій, бо за свою кривду відімстити не можуть і визнають себе переможеними від однієї людини. Як тоді цілий рід людський чи один якийсь град від якоїсь біди зможуть визволити? Так розмірковуючи, ви маєте хоч би нині, від згубного блуду вашого відступивши, увірувати в Христа, який із небес зійшов, щоб спасти рід людський. Він — справді Христос, на закінчення віків прийде судити всіх і віддати кожному за ділами його — або почесть, або муку". Коли так благорозумно відповідав Антипа святий, ігемон знову почав говорити таке: "Ви новим, що самі винайшли, законам й уставам підкоряєтеся, зневаживши богошанування давнє, яке від початку прийняли ми від праотців наших, і як спадок від них прийшло до нас те, щоб шанувати богів. Ідучи ж за звичаями прабатьків наших, відступати від них не є добре, бо старе краще від нового, певніше й похвали достойніше те, що давністю часу утверджене. Через те мусиш і ти змінити свою віру, не йти за чоловіком, який недавно перед тобою з'явився, чарами якимись життя людей збентежив і розіп'ятий був при понтійськомуігемоніПилаті. Тому царським наказам покорися; аби з нами прожити безжурно, будемо тобі у всьому допомагати й синами люблячими будемо тобі, бо старість твоя того достойна, аби тебе, як батька, ми любили й шанували". На це святий Антипа відповів: "Якщо і незліченними доказами заглушите вуха мої, не буду настільки безумний і нерозумний, аби, прийшовши в останню старість і до смерти зблизившись, змінити свою віру, задля окаянного й безчесного цього життя відступити від утвердженого визнання віри. Не зваблюй розуму мого, який у божественних книгах весь час вправляється: від початку жодного з богів ваших не було, але пізніше з'явилися, і ніхто з них добра не зробив, ані жодної користи від них до нас не дійшло, але самі були мерзенні і скаредні люди, стали причиною злого життя инших пристрасних людей. Якщо ж давні недобрі устави берегти треба, то й Каїна-братовбивцю наслідувати треба. Чому не йдете за тими, що хотіли на небо залізти й не соромилися зі своїми сестрами змішатися, — через те і потоп був, винищуючи рід їхній, бо праведним і благочестивим шляхом ходити не хотіли. Якщо і ви беззаконня їхні наслідувати захочете задля давньости їхньої, то вже не водою, а вогнем вічним покарані будете, і черви незасинаючі