Читати книгу - "Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми йдемо на кухню. Чоловік відкорковує вино. Подає мені келих і опирається на стільницю, потягуючи вино зі свого.
Я поневолі стискаю край футболки, між бедрами знову гаряче. Прокашлююсь і відпиваю вина.
— Ти знаєш, я взагалі планувала тобі подзвонити, — виривається у мене.
— Так? А мені здалося, що ти хотіла, щоб тобі подзвонив я, — протягує.
Переводжу погляд від нього на кухонний стіл, намагаючись не уявляти, як це було б кохатися з ним тут, прямо на цьому столі.
— Пізніше, дівчинко. Ми і це спробуємо, — хрипло шепоче, прикривши віями потемнівші очі.
Розуміюче усміхається. Бачить куди я дивлюся і правильно розтлумачує моє бажання.
Я нервово ковтаю слину, шаріюсь і продовжую:
— Хотіла, але ти не дзвонив, а є дещо, що тобі необхідно знати.
Краще розповісти все як є. І краще до того, як ми знову опинимося в ліжку. Чи ще десь. Зиркаю ще раз на стіл. Розумію, що мені байдуже де з ним кохатися, будь це стіл, підлога чи ліжко. Хочу його всюди.
Веремій примружує очі.
— Я знаю, що у тебе стосунки з Сотником, — його скули мимоволі ходять ходуном. Він злиться. Тоді твердо додає, — Були. Більше ти з ним не будеш!
Кліпаю раз, другий, намагаючись відволіктися від пристрасті, яка знову заполоняє тіло. Мені важко думати, коли він, такий сексуальний, стоїть навпроти в одних лише шортах. Та нарешті до мене доходить сенс його слів.
— Щоо?! Не вирішуй за мене! — злить його владний тон. А тоді белькочу, — Втім, байдуже! Ми і так з ним розбіглись.
Ці слова повисають між нами. Його зіниці розширюються від подиву.
— Невже ти думаєш, що я могла би займатися таким з кимось, коли у мене були б стосунки з іншим чоловіком?! — гнів застилає мені очі.
— Злато, усе просто, як на мене. Якщо б у тебе були до нього почуття, то ти би тут зараз не стояла. І не додумуй того, чого я не говорив.
Тоді трохи помовчавши додає:
— Чому ви розбіглись?
— Я захотіла взяти паузу, а він цього не зрозумів. Подумав, що я йому зраджую.., — запинаюсь. Як сказати? Дідько!
— І чому він так подумав? — чорна брова повзе вгору.
— Усе — його безпідставні ревнощі. Він заявив..емм, що я йому зраджую з тобою.
У його очах відбивається щирий подив.
— Але чому саме зі мною?
— Йому не сподобалося, як ти на мене дивився. Так, наче..
Мої щоки пломеніють. У цю мить мені хочеться провалилися крізь землю від сорому.
Веремій відставляє келих на стільницю і неспішними кроками починає насуватися на мене.
— Як? Наче я хочу спробувати тебе? — каже вкрадливо.
А я заворожено дивлюся, як він підходить зовсім близько. Забирає із моїх рук келих і ставить на підлогу. Тоді притискає мене до стіни своїм міцним тілом, що вже горить у бажанні, проводить пальцями від скронь до підборіддя, піднімаючи мою голову — змушує дивитись прямо у вічі. Зминає мої вуста — жагуче, дико і таак бажано.
Дужі руки подорожують вниз, зупиняються на сідницях і різким руком піднімають мене вгору. Ось мої ноги вже обвилися у нього за спиною. Нам не потрібно жодних прелюдій, обоє вже згаряємо у полум’ї пристрасті. Ще секунда і його шорти падають долу і ми знову зливаємося воєдино у запаморочливій скачці.
Раз за разом врізаючись у мене, втискає у стіну.
— І він був правий. Я. Хочу. Тебе, — гаряче і переривчасто шепоче мені у вуста, — Із найпершої зустрічі.
Тоді все так же тримаючи мене за сідниці відривається від стіни і підходить до столу. У мене широко розплющуються очі.
— Так, золотце, все так як ти хотіла, — на цих словах кладе мене на стіл, широко розвівши бедра, продовжує це шаленство, поки я не забиваюсь в екстазі.
Оргазм настільки сильний, що я втрачаю зв’язок з реальністю.
Все ще переривчасто дихаю. По трохи приходжу до тями. Відмічаю, що і Веремій має такий же загублений вигляд.
Відривається від мене, важко дихаючи. Піднімає з долівки шорти.
— Я радий, що ти більше не разом із тим козлом! — його сердитий тон суперечить сенсу його слів.
Моє серце ще гучно стукоче у грудях. Що це було? Він наче збісився і вирішив довести ділом, що тепер я належу йому.
Обурення зануртувало венами. Я не чиясь власність! Проте перший порив злості минає. І голос розуму чітко звучить в голові. Будь чесною з собою.Ти й не проти, чи не так? Хочеться бути його у всіх сенсах. Цей голос б'є підступно і нещадно.
Я все ще сиджу на столі, поправляю футболку.
— Я, власне, теж рада цьому, — кидаю сердито.
Він озирається і здивовано дивиться на мене.
— Щось ще відбулося, чи не так?
У проникливості йому не відмовиш.
— Так, він постарався! І то так, що мені ще досі руки чешуться йому врізати.
Веремій мовчки чекає.
— Якщо коротко, то ця баба-пліткарка, Сотник, рознесла по офісу брехню, що я начебто зрадила йому з тобою. Уся фірма про це гуділа добрий тиждень, доки Аліна не просвітила мене. Це було.. жахливо. На мене дивилися як на блудницю якусь. І тоді, та ж Аліна підкинула шефу ідею, щоб взяти ще мене на зустріч у Трускавець. Це дало мені час, щоб трохи оговтатись від того жаху, який розвів Давид.
— То коли ти у номері.., — він не договорює, розуміння відбивається у нього на обличчі.
— Так, ми вже були не разом, — киваю я і продовжую, — Це, власне, був ще не кінець. Коли, наступного дня після відрядження, я вийшла на роботу. Словом, розгорівся ще один скандал. Тут вже у мене терпіння не витримало і я зчепилася з Денисом, він з Давидом типу друзі. Так от, після того, як ми з Денисом погиркалися, я вирішила не відкладати розмову і з Сотником. А увірвавшись до нього в кабінет, застала його за цікавим ділом з нашою співробітницею. Коротше, це він мені зраджував! І мабуть з самого початку.
У мені ще живе образа за це.
— От паршивець! — кривить від злості губи.
— Так, ще той. Тішить тільки те, що цю всю оказію чув весь офіс. Тому на мене вже хоч не так косо дивляться. Проте не знаю як ми далі працюватимемо разом.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел», після закриття браузера.