Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

- Між нами нездоланна прірва, Назар. Культурна. 

- Не гидуй – майже істфак закінчив.

- А чого майже?

- Хотів історію викладати, а потім пішов її творити. Але тобі то все ні до чого. Не на літературний вечір запрошую, а в цій справі балачки зайві. Більше свого старого коханця ніколи не турбуй – мене клич, а краще взагалі не відпускай.

- От бовдур, я ж дружина твого брата!

- Оце згадала! Ти вдова гея. То я чемно стримувався поки не розумів, що у вас там з Ігнатом за справи були, а тепер руки розв’язані.

- Розв’язані, не сперечатимусь, геть весь розв’язався.

- А я парубок рішучий, закохався – дій.

Постояли одне на одного витріщаючись: він нахабно, я розгублено – і пішла до себе. Так натхненно збрехав, аж повірити схотілось. І майже повірила. Жартує багато і часто, а іноді такий погляд кине, аж дихання збивається. Оце дожилася в дивному шлюбі, що очей хтивих від чоловіка відвести не можу! Щоразу сама себе питаю, чи на варто на компроміс зі своїми принципами піти. Зрештою, що в тому поганого? Окрім того, що він дивним чином ніби мій родич і ми з ним тут просто застрягли невідомо наскільки. Щоб не думати зайвого про слова ті дурні, пішла поштою займатись: батькам написала, Марку. Нікому поки не телефоную, бо як є така потреба, то досі катаємось світ за очі - самій вже це набридло. Під вечір адвокат зі мною зв’язався, та не щодо салону питання мав – свіжу новину мені приніс. Сказав, Дем’ян до нього заходив, повідомив що позиватиметься, бо не подарує мені легкої наживи. Веніамін одразу заспокоювати мене почав, переконуючи що молодший блефує, бо сам відає - це марні потуги і шансів у нього нуль без палички. Може і розуміє, та нерви попсувати мені точно захоче – хоч якась йому з того приємність. Коли відповідь Веніаміну Павловичу писала, якраз Назар з чергової вилазки повернувся, слово за слово – розповіла про задум молодшого. Ох і підскочив!  Наче шилом в одне місце штрикнули. Ще і не добалакала, а назад в автівку застрибнув.

- Зупинись, чого зірвався? – торохкотіла йому наздогнати намагаючись. - Було б заради кого стільки кілометрів долати!

- Таку гарну нагоду шкода пропускати. А то лиш мішок боксерський мені за розраду.

- Не смішно, Назар.

- Та і мені так само, - завів автівку і рушив з місця, наостанок мені кидаючи. - Чекай, я швидко.

Відчуваю, не заживе ніс Дем’яна, доведеться йому зі спадку суму на ринопластику виділити. Чи одразу абонемент до клініки взяти – не розумнішає братик. Назар не забарився, все як обіцяв, швидко зі справою впорався.

- Знову порихтував йому зовнішність? – запитала, коли господар оселі вдруге додому повернувся.

- Не те щоб аж рихтував, але фарб додав. Носа сьогодні не чіпав, бо самому боляче вже на ту нещасну бараболю дивитись. А два ліхтаря симетричних домалював. Був би він чужої крові – розмова б не така була. Та знову пожалів, бо хоч і дурне, а не чуже.

- У вас із Деміеном віддавна відносини складні, вірно розумію?

- Звісно. Але історія проста і невигадлива - ніяких загадок. Просто він ніколи не мав пошани ні до кого, зате вимог жадібних понад міру було – дуже нахабний лайдак змалечку був. Між нами два роки різниці всього, тому мук совісті не відчував – не такий він малий, щоб підсрачника йому не виписати, - хмикнув Назар. – Все забуваю тебе спитати, а чого ти його Деміеном називаєш?

- А ти фільм «Омен» коли небудь дивився? – запитала, одразу відповідь отримуючи - кивнув і засміявся. – Отак його собі і бачу, навіть Ворона поруч є – дуже гармонійно все склалося. Деміен і все тут. Чи то скоріше був ним, поки за формою на Капітошку не став скидатись.

- Відступиться Капітошка, не турбуйся. Я його доволі швидко переконав, а як знову дружина на якісь дурощі налаштує – ще раз переконаю. А поки дав щиру братську пораду: припиняти аж так сильно на тканині економити, може і бізнес пожвавиться, якщо припинять надто специфічну уніформу шити.

- Ще б «обличчю бренда» трохи над собою попрацювати, - не стрималась я. – Симпатична ж дівчина, а ліпить із себе якесь агресивне абищо.

- Професійний погляд? – усміхнувся Назар.

- Та ні, просто думка. Я власниця салону, але експертом з краси назвати себе не можу.

- Не вигадуй, кожна жінка експерт в цій царині, - махнув на мене рукою і задумався. – Ну, хіба що окрім Іванни. Я колись зачепився за відео одне, так з подивом дізнався, що життя жінки, то суцільна боротьба. Тільки но прищі здолаєте - зморшки лізуть. Страшне, ніколи б не подумав…

От балакун неспинний! Та посміялася із ним разом не стримуючись. Хоч і не полишала думка, що молодший мене в спокої не полишить, може хоч довгу паузу поки візьме. Та ще клопоту точно завдасть – не зможе так просто від кормушки відірватись.

Днями Марк озвався, повідомив, що як хочу – можу до себе за місто вертатись, бо дім вже відремонтовано. Пощастило, що пожежники швидко відреагували та загасили, тому й майстрам роботи не так багато було. Розповів і про слідство щодо підпалу – справу відкрили, звісно, та розраховувати не результат не варто. Сама розумію, що надії мало. Поміж тим Марк повідомив, що розмірковує, чи не варто приватну фірму до слідства підключити. Відписала,  що нема потреби - сама вже це зробила. Не додавала, що вся фірма то брат Ігната, та сама була впевнена, що на всі питання він відповіді знайде. Також, дописала Марку, що повертатись поки не поспішатиму. Вибачилась, що в шпигунські таємниці мушу із ним бавитись, але свою поточну адресу повідомляти у листі  не хочу – залізти в чужу пошту то не аж така складно, а от самій собі таким чином зашкодити - то дурість велика. І добре б лише собі, а ще і Назара під удар підведу, на дай Боже. Про «лікаря» Марку так і не розповіла, та і підпалу, свідком якого сам був, цілком достатньо, щоб не шукати додаткових аргументів своїй ізоляції. Сказала йому, що днями до Веніаміна в офіс навідатись збираюсь, то коли виїду звідси – може на годину і до нього завітаю в гості, хоч побачимось. А то поки Назар десь ганяє, я сиджу безвилазно – не відаю що відбувається, лиш чекаю сама не знаю чого. Не полонянка, і не гостя – бозна хто. І невідомо ж наскільки ще тут застрягла.  Попросила Марка, щоб особову справу Тимура мені скинув і запитала, чи досі він на нашій фірмі працює – одразу не відповів, та до приїзду точно дізнається.