Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

Прокинулася я від того, що хтось гладить моє волосся. Розплющивши очі я побачила маму і посміхнулася. Але раптом марення пішло вогнем, я побачила як вона корчиться від болю згоряючи живцем. Рвонувши у вогонь я взяла її на руки і кинулась вгору… Почуття було дивне, я ніби летіла… я була вже високо над вогнем, над деревами, над лісом. Подивившись на себе я зрозуміла, що горю, але не відчуваю болю. Направивши себе одним рухом, я підлетіла до водоспаду і м'яко опустилася на воду. Вода одразу ж загасила вогонь навколо мене. Я поклала маму на воду, але вона була вже мертва, і я, взявши її тіло, пірнула під воду разом з нею. Тунелі під водоспадом сягали кілометрів завглибшки. Спустившись на саме дно, я ніжно поклала мамине тіло серед інших черепів і кісток її предків. Я добре знала це місце, але не пам'ятала його. На подив, дихати під водою було не важко, а оглянувши свої руки я помітила тонкі перетинки між пальцями і начебто.. луску?

Я почула позаду себе гарчання і обернувшись відразу ухилилася від каменів, що летіли в мене. На мене з темряви дивилися два вогняні ока, що переливалися різними кольорами. Кожне око було більше за мене вдвічі. Очі хотіли підкорити мене.. але не вбити, це було дивне почуття... Коли тиск на мою свідомість став надто сильним я не витримала і пронизливо закричала крізь товщу води, обвалюючи кам'яне склепіння на голову чудовиська силою свого голосу.