Читати книгу - "Мій бос — ідіот, Томас Еріксон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Завіса.
Мене там не було, тому я можу тільки уявити, що там лунало від людини за кермом. Джордж думав, що він перебував на четвертій фазі розвитку — також що стосується їзди на позашляховику. Як він сам каже, тоді, коли він застряг у канаві, до нього прийшло розуміння: він не думав, що є різниця між керуванням позашляховиком у польових умовах і керуванням легковим авто на асфальті. Це щось зовсім інше. В обох випадках ми маємо справу з керуванням автомобілем, однак виклики для цих процесів відрізняються.
Добре, що ці знання скерували його не лише в канаву, а й на іншу фазу розвитку. Він матюкався і кричав, називав свою машину всілякими нехорошими словами. Як можна було виробити такого величезного позашляховика, який не може переїхати звичайнісіньку канаву? Скільки б він не смикав коробку передач, самотужки виїхати він не зміг.
Через деякий час місцевий фермер приїхав туди на своїй старій, повнопривідній машині сімдесятих років і витяг його. Крім того, Джорджу розповіли про привід центрального моста та про те, що канави й траншеї слід перетинати під кутом, а не їхати прямо в багнюку. Це була третя фаза розвитку. Він навчився це робити, але невдалий досвід перетинання канави вдарив по його самовпевненості, тож Джордж поїхав додому.
Пізніше він кілька разів проїжджав тією самою стежкою до лісу, але набагато спокійніше. Він робив усе, щоб уникати найгірших загроз на бездоріжжі. Тепер можна сміливо сказати, що він перебуває на четвертій фазі розвитку, коли йдеться про їзду по бездоріжжю за кермом великого позашляховика. Він відновив свою мотивацію та впевненість у собі, і можна стверджувати, що має досить високу компетентність у цій царині. У будь-якому разі, якщо ми говоримо про розумні виклики, що чекають на нього з його позашляховиком десь там, у лісі.
То яка на вигляд ваша карта?
Як вам дізнатися, на якій стадії розвитку ви перебуваєте? Це не так складно зробити, як здається. Наприклад, ви можете переглянути картинку з чотирма рівнями, що подана в цьому розділі раніше. А потім відповісти на такі запитання:
• яким є завдання?
• якими є мої компетенції для виконання саме цього завдання? (Відповідайте чесно. Похвалити себе означає себе обдурити.)
• чи відчуваю я себе вмотивованим на виконання цього завдання? Це буде класно? Чи думка про це дає мені енергії чи просто мене втомлює?
• чи впевнений я в собі? Чи я справді вірю, що впораюся із цим завданням без особливих проблем? Чи тільки від думки про це завдання в мене починають трястися коліна?
Почніть із такого короткого аналізу. Вся «сіль» у відповідях на ці короткі запитання полягає в тому, що вони допоможуть вам зрозуміти, якої підтримки ви потребуватимете для успішного виконання конкретного завдання.
Приміром, якщо ви перебуваєте в першій фазі, вам потрібна не так мотиваційна промова, як чіткі вказівки про те, як слід виконувати подібні завдання.
Якщо ви перейшли в другу фазу, нарікання та крики не допоможуть. Вам потрібен хтось, хто опікуватиметься вашою ситуацією і зможе спокійно і методично допомагати рухатися далі.
У третій фазі, коли ви справді знаєте, як підійти до виконання поставленого завдання, але з різних причин все одно не робите цього, хтось повинен вам сказати, що ваших компетенцій — достатньо і що ви обов’язково впораєтеся. Вам просто потрібно посилити впевненість у собі.
Якщо ви вийшли на четверту фазу, то вас трохи дратують коментарі про вашу вмілість і спроможність. Тепер вам хочеться чути про те, яких хороших результатів ви досягаєте і який значний внесок робите у розвиток компанії.
Розділ 17. В оточенні непотрібних начальників
Що з начальством? Хіба воно ні за що не відповідає?
Навпаки. Найбільша відповідальність лежить на начальстві. Вони повинні провести вас цим інколи тернистим і заплутаним шляхом нестабільної мотивації та недостатньої компетентності. Однак начальник не знає, що ж відбувається у вашій голові. Частини мозку, які відповідають за мотивацію та впевненість у собі, зумовлюються емоціями. Немає ніякої гарантії, що можна побачити, що відбувається під поверхнею. Як саме ви переживаєте певну ситуацію і що відчуваєте — це майже неможливо вичислити. Навіть якщо ви до цього часу дуже критично ставилися до свого начальника, вам потрібно якось вирішити таке питання: чи потрібно залежати від начальника для досягнення особистого успіху?
Я вже кілька разів згадував, що не обов’язково. Очікування на дії начальника може вам нічим не допомогти. Тоді ви змушені взяти справи у свої руки.
Керування — це не читання чужих думок
Говорити, мовляв, начальник повинен знати, що було б добре, якби він зміг заглянути в мою голову та зрозуміти мої страхи й занепокоєння, мабуть, можна. Проте, оскільки саме ідея, що думки можна читати, мабуть, тільки міф, нам потрібно шукати інші рішення. Ви відчуваєте себе непоміченими, ігнорованими або просто безсилими й хотіли б, щоб ваш начальник вам допоміг? Є одне до смішного просте рішення.
Підійдіть до свого шефа і скажіть: «У мене це не виходить, ми можемо поговорити?».
У саму мить, коли ви так робите, то показуєте себе як дорослу людину, що готова бути частиною розв’язання проблеми. Для мене остаточний доказ зрілої особистості — це чітке рішення нести відповідальність за свою ситуацію. Іноді повна відповідальність означає, що треба звернутися по допомогу.
Ми говоримо про вашу ситуацію, вашу роботу — ту, на якій ви, мабуть, проводити вісім-дев’ять годин на добу. Справді, чи цінним є усунення перешкод на дорозі, що заважають вам рухатися вперед?
Що ви можете зробити самотужки? Ви можете якось допомогти?
Якщо у вас хороший начальник, він прийде до вас і запропонує варіанти розв’язання проблеми. Він бачить, що ви застрягли з якимсь питанням чи проблемо, і він тут для того, щоб допомогти вам рухатися далі. Однак, — і це надзвичайно важливо, — якщо ваш начальник не прийде з тим, чого ви від нього очікували, це не означає відразу, що він ідіот. Можливо, йому просто важко побачити, з чим саме у вас виникли труднощі.
Дайте йому — або їй — шанс.
Попросіть про зустріч.
Сідайте.
Спокійно пояснюйте ситуацію.
А потім скажіть: «Мені потрібна ваша допомога».
Якщо у вас справді хороший начальник-лідер, ви станете на шлях до рішення. Проблема полягає в тому, що більша кількість начальства вас не слухатиме. Вони подумають: «Ще один капризун, який не може думати самостійно».
Щодо деяких начальників, то я просто втратив надію на покращення. Вони можуть сказати правильні речі, заявити, що вірять у необхідність їх впровадити. Але на практиці нічого не роблять. Вони не мають на це сил чи не хочуть витрачати на це свій час. Або вони насправді не знають, що треба робити в таких ситуаціях. І вони починають поводитися як страуси.
Я називаю таких хлопчиків і дівчат непотрібними начальниками.
Вони виконують свою функцію й отримують
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій бос — ідіот, Томас Еріксон», після закриття браузера.