Читати книгу - "Біблійні казки. Казки та легенди про святих"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Господи, та то такий бідний. Та що від нього візьмеш?
– Іди, йди.
— Добре, буду йому щось казати.
Пішов та й каже:
— Чоловічку, будьте добрі, дайте мені щось їсти.
А у того чоловіка був сир несолений у тайстринці, що собі взяв на полуднє, та дав йому того сиру. Петро вкусив раз, та й уже ситий.
Приходить Петро до Христа.
— Чи дав тобі?
— Дав, Господи. Це такий милосердий чоловік. Чим би ми його наградили?
Каже Христос:
— Нічим, бо він тепер наш. А як ми його наградимо, він буде не наш.
— Господи, він усе буде наш, бо він такий добрий. Він має добре серце.
— Но, як ти вже так за нього просиш, то йди кажи, най копає під тим корчем, під малим буком. Лиш накажи йому, щоб личані постоли і дерев’яну мотику поклав так, аби вони на виду були.
— Добре.
Пішов Петро до того чоловіка й каже:
— Чоловіче, ану копніть мало під тим корчем.
— Е, чоловічку, чи раз я там уже копав? Копав я там уже не раз.
— Ану копніть тепер.
Зачав він там копати і знайшов котел з грішми. Зрадувався дуже.
Айбо каже Петро:
— Дерев’яну мотику та личані постоли покладіть так, аби на виду були, — та й одклонився й пішов.
А той чоловік, що гроші викопав, купив собі землю, нову хижу поставив, паном став. Христос знав, де той чоловік жиє, а Петро не знав. Через якийсь час ідуть вони знов тою дорогою. А Петро так ізголоднів, і каже він:
— Господи, такий голоден, що так я лиш раз був голоден.
— Йди до сеї хижі проси їсти.
— Е, там якийсь пан жиє, та, — каже, — той не дасть їсти.
— Як не дасть, то й не йди.
Пішов він. Пан увидів крізь шкляні двері, що там хтось іде.
— Що тобі треба?
Петро напудився та втік. Прийшов, а Христос питає:
— Чи дав тобі хліба?
— Не дав.
— Просив-єсь?
— Я не просив, бо спинив мене, і я напудився.
– Іди ще раз. Проси, не бійся, не вб’є тебе.
Пішов Петро, а той самий чоловік каже:
— Ти вже назад прийшов? Що тобі треба?
— Будьте добрі, дайте мені мало хліба. Такий голоден.
– Іди вичисти з-під свиней.
Прийшов Петро до Христа.
— Та дав тобі хліба?
— Не дав, казав, аби я йшов з-під свиней вичистити.
– Іди кажи, що вже вичистив.
Петро пішов туди, трясучися, бо він не чистив.
— Чи вичистив з-під свиней?
— Вичистив.
Пішов пан, подивився — так вичищено, так файно в нього ніде тут не було.
— Но, держи шапку.
Петро зняв із себе шапку, а він йому наметав відходів з-під стола. Та вкусив раз Петро, та й уже ситий.
Приходить Петро до Христа.
— Чи дав тобі хліба?
— Дав мені, — каже, — Господи. Та й Вам приніс.
— Но-но, давай. Тепер ідемо оба до нього.
Приходять, а той каже:
— Ти ще мені й другого ведеш? Що вам треба?
Каже Христос:
— Чоловічку, не говоріть нічого, а лиш глядайте дерев’яну мотику та й личані постоли.
Той уже напудився, до нього дійшло, що то щось не то. Та впав на коліна, зачав просити прощення.
— Нічого, нічого, чоловічку. Вийдіть та найдіть то, що я сказав.
Пішов він і найшов дерев’яну лопату і личані постоли, — він то хранив, — та й Христос перехрестив, і все його добро згоріло. Осталися лиш дерев’яна мотика та личані постоли.
— Но, — каже Христос Петрові, — оце той чоловік, що давав тобі несоленого сиру. Він був наш, а як ми його наградили і він забагатів, то не став вірити нікому, бо сам багато зажив. Він уже не наш.
Як Бог зі святими по землі ходив, людей випробовував і навчав святих
Давно ще колись, не за дідів і не за прадідів ходив по землі Бог зі святим Миколаєм і святим Петром, і уже святий Петро зовсім обдерся так, що й не стало на йому ніякого шмаття. А Господь каже йому:
— Піди, Петре, та укради собі шмаття де-небудь на тину, та й прислухайся, чи буде за те лаяти тебе хазяйка, чи ні?
От святий Петро пішов і покрав повішане на тинові людськеє шмаття, і убрався та й пішов до Бога, і каже:
— Я вже украв шмаття, але ж хазяйка мене за теє не лаяла, а тільки, оглядівшись, сказала: нехай йому Бог звидить і ізбачить!
А Бог вислухав цеє, та й каже:
— Ну, добре, коли так!
От Бог, святий Петро і святий Миколай всі зайшли в обідрану хату до одної найбіднішої вдови-мужички, упросились в неї на ніч і стали питати:
— Чи нема чого у тебе поїсти?
А хазяйка відказує:
— Нема в мене нічого. Я бідная, хліб собі заробляю, і тільки маю хліба, що один окрайчик на полиці.
А Бог до неї каже:
— Дай же нам хоч борщу.
Вона знову відказує:
— Та нема у мене ніякої страви, і нічогісінько не варила.
От Бог знову сказав:
— Погляди лиш, молодице, добре в печі, може, чи не знайдеш там чого-небудь.
Вона все-таки не хоче того слухати, а далі Бог як причепився добре до неї:
— Ану таки погляди в піч, та погляди.
От вона, аби відчепитися, іде до печі. Коли заглянула туди в піч, аж там багацько всякої всячини, понаварювано різної хорошої страви і варенухи. Та й каже вона:
— Що це такеє на світі значить, я не топила, аж багацько єсть понаварювано всякої всячини?
От вона повиймала все з печі, і всі вони понаїдались, та й полягали спати, а хазяйка все не знала, що то Бог прийшов до неї. На другий день вранці Бог, святий Петро і святий Миколай повставали, подякували гарно хазяйці, та й пішли дальше, і почули вони весільне грання. Аж надходять вони туди, коли дивляться, а там весілля у одного багатого мужика. От святий Миколай каже:
— Господи милостивий! Ходімо же і ми на те весілля, чи не дадуть і нам по чарці горілки та чого поїсти?
А Бог каже:
— Добре, ходімо!
От вони пішли туди замість старців, буцім просити милостині, а багатий хазяїн тої хати оглянувся до них та й знов став частувати за столом своїх весільних гостей, багатих хазяїнів, а далі став гукати на свою жінку:
— А дай лиш там старцям милостині!
А жінка його — така в убранні, що й куди! — закричала сердито:
— Ти гляди своїх людей, що частуєш, і не
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біблійні казки. Казки та легенди про святих», після закриття браузера.