Читати книгу - "Застосування практики Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві: Науково-методичний посібник для суддів."

• позитивні зобов'язання держави;

• процедуру залучення зацікавлених осіб до процесу прийняття рішень;

• значення належних юридичних процедур при розгляді справ щодо прав, які гарантовані статтею 8 Конвенції;

• оцінювання судом обсягу дискреційних повноважень суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави;

• обов'язок національних органів перевірити всі можливі варіанти вирішення проблеми.

Поняття «приватне життя» у практиці ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких:

• персональні дані про людину;

• деякі аспекти фізичного та соціального «я» особи («Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia) від 7 лютого 2002 р., заява № 53176/99, п. 53);

• встановлення та підтримання стосунків з іншими людьми та зовнішнім світом («Бурґгартц проти Швейцарії» (Burghartz v. Switzerland) від 22 лютого 1994 року, серія A, № 280-B, п. 47; «Німітц проти Німеччини» (Niemietz v. Germany) від 16 грудня 1992 р., серія A, № 251-B, п. 29);

• ім'я, прізвище особи (зміна, написання) («Ґійо проти Франції» (Guillot v. France) (№ 1) від 23 вересня 1996 р., заява № 22500/93; «Булгаков проти України» (Bulgakov v. Ukraine) від 11 вересня 2007 р., заява № 59894/00); «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine) від 16 травня 2013 року, заява № 20390/07;

• зовнішній вигляд особи;

• визначення персональної ідентичності (вибір імені, способу одягатись, сексуальна ідентичність тощо (див., наприклад, рішення у справі «B. проти Франції» (В. v. France) від 25 березня 1992 року, Серія A, № 232-C, п. 63; «Бурґгартц проти Швейцарії» (Burghartz v. Switzerland) від 22 лютого 1994 р., серія A, № 280-B, п. 24; «Даджен проти Сполученого Королівства» (Dudgeon v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1991 року, серія A, № 45, п. 41);

• право визначати своє приватне життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб («Пек проти Сполученого Королівства» (Peck v. the United Kingdom) від 28 січня 2003 р., заява № 44647/98);

• право на доступ до інформації, пов'язаної з особою та визначенням її правового статусу («Ґаскін проти Сполученого Королівства» (Gaskin v. the United Kingdom) від 7 липня 1989 р., серія A, № 159, п. 39; «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia) від 7 лютого 2002 р., заява № 53176/99; «Од'євр проти Франції» (Odievre v. France) від 13 лютого 2003 р., заява № 42326/98);

• здоров'я людини, медичне втручання («Ґласс проти Сполученого Королівства» (Glass v. the United Kingdom) від 9 березня 2004 р., заява № 61827/00), вільне розпорядження своїм тілом («Крістіна Ґудвін проти Сполученого Королівства») від 11 липня 2002 р.;

• збирання медичних даних, складання історії хвороби, конфіденційність медичних даних («Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява № 11901/02);

• право особи на фізичну і моральну (психічну) цілісність («X та Y проти Нідерландів» (X and Y v. the Netherlands) від 26 березня 1985 р., серія А, № 91, п. 22);

• право на особистісний розвиток;

• право особи на безпечне довкілля («Лопес Остра проти Іспанії» (Lopez Ostra v. Spain) від 9 грудня 1994 р. заява № 16798/90, «Геттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and others v. the United Kingdom), заява № 36022/97, «Гримковська проти України» (Grimkovskaya v. Ukraine) від 21 липня 2011 року, заява № 38182/03);

• відсутність численних щоденних незручностей, пов'язаних з ідентифікацією особи («Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia) від 24 липня 2003 р., заяви №№ 46133/99 та 48183/99);

• право на приватний простір та ін.

Також широке тлумачення має поняття «сімейного життя», що охоплює не лише формальні, але й «інші «сімейні зв'язки», які існують де-факто і характеризуються достатньою сталістю» (наприклад, рішення у справі «Кроон та інші проти Нідерландів» (Kroon and Others v. the Netherlands) від 2І жовтня 1994 року, серія A, № 29І-С, п. 30).

Вже в своєму першому рішенні у справі за статтею 8 Конвенції — «Бельгійській мовній справі» (Belgian Linguistics case) від 23 липня 1968 року[44] — ЄСПЛ зазначив, що ця стаття «має в основному на меті захист індивіда від свавільного втручання органів державної влади в його приватне і сімейне життя», що дало підстави для трактування «права на повагу», передбаченого пунктом 1 статті 8, перш за все, як обов'язку невтручання держави у приватну сферу громадян[45].

Рекомендовані рішення ЄСПЛ:

«Булгаков проти України» (Bulgakov v. Ukraine) від 11 вересня 2001 року, заява № 59894/00 — ЄСПЛ не визнав порушення статті 8 Конвенції у записі у паспорті та інших документах імені та по-батькові заявника як «Дмитро Володимирович», а не «Дмітрій Владіміровіч».

«Ґласс проти Сполученого Королівства» (Glass v. the United Kingdom) від 9 березня 2004 року, заява № 61827/00 — ЄСПЛ визнав порушення статті 8 Конвенції з огляду на те, що в ситуації, коли спір між заявницею і персоналом лікарні щодо заходів лікування її неповнолітнього сина мав бути переданий для розв'язання до судів, цього не було зроблено; і за таких умов відсутності відповідного судового санкціонування невзяття органами влади до уваги заперечення заявниці проти запропонованого медичного заходу становило порушення права на повагу до приватного життя.

«Копланд проти Сполученого Королівства» (Copland v. the United Kingdom) від 3 квітня 2001 року, заява № 62617/00 — ЄСПЛ визнав порушення статті 8 Конвенції щодо моніторингу інформації про телефонні дзвінки, використання електронної пошти чи інтернету працівницею за відсутності відповідного закону для такого втручання, хоча не виключив ситуації, що такий моніторинг може в деяких випадках бути визнано «необхідним в демократичному суспільстві» і з законною метою, проте, з огляду на відсутність законності